25 (12) березня, середа. Прп. ісп. Теофана Сигріянського.
Св. Григорія Двоєслова, папи Римського.
Апостол Фл. 2, 5-11
5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної. 9 Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я, 10 щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, 11 і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
Євангеліє Лк. 10, 38-42, 11, 27-28
38 Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39 Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40 Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” 41 Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42 одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”
27 Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” 28 А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
Утреня: замість “Бог Господь” співаємо “Алилуя” і троїчні тропарі 7-го гласу. Катизми 3; сідальні: 1-й Октоїха, 2-й і 3-ій Тріоді. Пс. 50 і канон. На 3-ій, 8-ій, та 9-ій піснях – канон прп. та два Тріоді. На інших – тільки канон прп. Катавасія – ірмос останнього канону. По 3-ій – сідальний прп., по 6-ій – конд.-ікос прп. По 9-ій – “Достойно” і по єктенії – світильний гласу. Перед малим славослов’ям ієрей виголошує: “Тобі належить слава”, а відтак «Слава Тобі, що світло нам показав». Стиховня Тріоді. “Добре воно” (2), по “Отче наш”: тропар “Стоячи у храмі”; відтак “Господи, помилуй” (40) і по останньому поклоні одразу “Прийдіте, поклонімся” тричі й 1-й час.
Часи: все за пісним уставом святої Чотиридесятниці.
Літургія Передосвячених Дарів: катизма 7. На “Господи, візвав я” 27 стихир Тріоді, з яких 3 дня, а 24 – стихири св. Андрея Критського, глас 4, подібний «Хотіх слезами» (приспіви до перших 20 стихир беремо з “Господи, візвав я”, починаючи від стиха “Впадуть у власні сіті”; а до решти семи – “Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі”). Прокімен: “О, Боже, відплати, Господи”, читання: Бт. 17, 1-9; другий прокімен: “Співайте Господеві”, читання: Прип. 15, 20-33; 16, 1-9 Далі – за чином Літургія Передосвячених Дарів.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім читанням
Бут. 17, 1–9: «Буду їм Богом».
Бачимо, що всі інші народи, серед яких жив вибраний народ Божий, були поганами. Вони мали свої вірування, своє розуміння світу, але не знали справжнього Бога – Яхве.
Лише вибраний народ носив у собі цю спасенну віру в Єдиного Бога, який Сам себе їм об’явив. Хоча і серед них були падіння, віддалення від Бога, але віра в Єдиного Бога, довіра до Нього, яка часом жевріла лише в декотрих з них, проводила народ через будь-які обставини життя. Бо навіть коли вони не усі були Його народом, Він все одно був їхнім Богом.
Наскільки для нас важливо усвідомити, що Богом є нашим Господом, що Він дбає, піклується, турбується, а щобільше – пам’ятає про кожного з нас за будь-яких обставин. Часто ми не можемо повірити і прийняти, що в нас є такий Господь для якого ми важливі, дорогі та потрібні. Якщо ми були б свідомі цього – то по-інакшому дивилися б на обставини свого життя і на усе своє життя! Якщо ми свідомі, що Господь є нашим Богом, то наше життя, близькі, обставини і навіть найтяжчі випробування набувають зовсім іншої ваги!
+Венедикт