24 (11) січня, Субота по Богоявленні. + Прп. Теодосія, спільнотного життя начальника.
Апостол дня: Ап. – Еф. 233 зач.; 6, 10-17.
10 Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11 Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. 12 Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. 13 Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. 14 Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15 і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. 16 А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. 17 Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
Апостол Прп. – Ап. – Євр. 335 зач.; 13, 17 – 21.
17 Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт дати; щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, – бо це для вас некорисно. 18 Молітеся за нас, бо нам здається, що маємо добре сумління, бажаючи у всьому поводитись добре; 19 тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскоріше мене вам повернено. 20 Нехай Бог миру, що підняв з мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, – Господа нашого Ісуса, – 21 зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава по віки вічні. Амінь.
Євангеліє дня: Мт. 7 зач.; 4, 1-11.
1 Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. 2 Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. 3 Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: “Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом.” 4, А той. відповів: “Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.” 5 Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму 6 і каже: “Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм волітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь.” 7 А Ісус сказав до нього: “Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого.” 8 Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, 9 кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.” 10 Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити.” 11 Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати.
Євангеліє Прп. Лк. 24 зач.; 6, 17 – 23.
17 Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18 Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19 Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. 20 Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже. 21 Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. 22 Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради. 23 Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар свята двічі, Слава: прп., І нині: ще раз святу. Катизми чергові з сідальними прп., Слава, І нині: свята. Полієлей з величаннями, також сідальний прп., Слава, І нині: свята. Степенна 4-го гласу, 1-й антифон. Все інше до канону – прп. Єв. Мт. 43 зач.;11,25-30. Канонів 2: свята з ірмосом, другий прп. без ірмоса. Катавасія по кожній пісні – (Богоявлення) „Глибини”. По 3-ій пісні – кондак-ікос свята і сідальний прп., Слава, І нині: сідальний свята; по 6-ій – кондак-ікос прп., по 9-ій – світильний прп. Слава, І нині: світильний свята. Хвалитних стихир 3 свята і 3 прп., Слава: прп., І нині: свята. По великому славослов’ї – тропар прп., Слава, І нині: свята. Відпуст великий з поминанням свята і прп.
Часи: тропар свята, Слава: прп.; кондаки – поперемінно, тобто на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му прп.
Літургія: Антифони перших два – з самого свята, третій – загальний з приспівом свята, також і „Прийдіте, поклонімся” з приспівом свята. Тропар свята і прп., Слава: кондак прп., І нині: кондак свята. Прокімен, алилуя і причасний – свята і прп.; апостол і євангелія – дня: Ап. – Еф. 233 зач.; 6, 10-17. Єв. – Мт. 7 зач.; 4, 1-11. Прп. – Ап. – Євр. 335 зач.; 13, 17 – 21. Єв. – Лк. 24 зач.; 6, 17 – 23. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята з приспівом.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 3 воскрес., 4 свята і 3 мчц., Сл.: мчц., І нині: догмат 8-го гл. Вхід і прокімен дня. Стиховня воскрес., Сл.: мчц., І нині: свята. По “Отче наш”: тр. воскрес., Сл.: мчц., І нині: тр. свята. Відпуст великий з помин. свята і мчц.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Євангеліє
Лк. 18, 2–8
«Тому, що ця вдова мені докучає, я її обороню»
У нашому житті деколи трапляється подібно, як у цій притчі: хтось нам надоїдає, мучить, скиглить, просить. І навіть якщо ми не хочемо для цієї людини щось зробити, але відповідаємо на її прохання хоча б тому, щоб та особа перестала мучити.
Бачимо у Євангелії, що суддя, який був нечесний, не боявся ні Бога, ні людей не соромився, таки допоміг бідній вдові, але не через вияв свої доброти, а тому, що ця вдовиця була настирлива. Господь хоче показати через цей приклад нам, що коли недобра людина може допомогти іншому, то скільки більше для нас може зробити наш Бог, який є Справедливим, Милосердним, Добрим, Всепрощаючим… Якщо ми знаємо, яким є наш Бог, то чи можемо сумніватися, що Він оборонить тих, які постійно взивають до Нього?
Задумаймося, чи ми просимо Бога, «надоїдаємо» Йому зі своїми проблемами, стукаємо, взиваємо? Якщо наші молитви короткі та невитривалі, то, напевно, те, що ми просимо, нам не дуже потрібне. Тож будьмо витривалі в наших молитвах до Бога і наша витривалість завжди і повсякчас неминуче принесе свої плоди.
Апостол
2 Тим. 2, 11–19
«Коли ми з Ним померли, то разом з Ним будемо й жити»
Що значить померти з Христом? Це значить померти для життя, цінностей і скарбів цього світу. Бачимо, не осуджуючи, що люди живуть так, немовби це життя ніколи не закінчиться, так, немовби вони не будуть вмирати, ніби ціллю цього життя є посідати владу, нагромадити найбільше багатства.
Але знаємо, що жодна людина, яка прийшла на цю землю, не затрималась тут на вічно. Коли ми, живучи на землі, починаємо жити з Господом, а не цінностями цього світу, то вже тут стаємо учасниками життя вічного. Тоді вмираємо до життя земного і народжуємось до вічного.
Тут нам зрозумілим стає подвиг мучеників, які не боялись, коли їм відбирали життя задля Христа і віри в Бога, бо вони були свідомі, що вони є причасниками вічного життя. Їм не було страшно, що хтось відбирає це тимчасове життя. Спитаймо себе, наскільки ми вмерли з Христом для цього життя і наскільки ми з Ним живемо життям вічним?
+Венедикт