23 (10) Вересня, середа. Свв. мчцц. Минодори, Митродори й Німфодори.
Апостол. – Еф. 223 зач.; 3, 8-21.
8 Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа 9 і навчити всіх про спасенний задум тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який створив усе; 10 щоб об’явилася тепер началам і властям небесним через. Церкву безконечна мудрість Божа, 11 згідно з відвічним рішенням, що його Бог ухвалив у Христі Ісусі, Господі нашім, 12 в якому маємо сміливість і повний надії доступ через віру в нього. 13 Тому благаю вас не падати духом з приводу мого горя, що його терплю за вас, бо воно – ваша слава. 14 Ось чому я згинаю свої коліна перед Отцем, 15 від якого бере ім’я все отцівство на небі й на землі; 16 щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, на зростання внутрішньої людини, 17 і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові – 18 спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, 19 і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою. 20 А тому, хто може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою в нас силою, 21 – йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки вічні. Амінь.
Євангеліє. – Мр. 51 зач.; 11, 23-26.
23 Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так. 24 Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так. 25 І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші. 26 Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар свята двічі, Слава: мчцц., І нині: свята. Катизми чергові і сідальний свята. Псалом 50. Канонів 2: перший свята, другий мчцц. По 9-ій – світильний мчцц. Слава, І нині: світильний свята. Стиховня – вся свята. Тропар мчцц., Слава, І нині: свята.
Часи: тропар свята, також на 3-му і 9-му ще Слава: мчцц., кондаки – поперемінно, тобто: на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му – мчцц.
Літургія: Тропар і кондак свята. Прокімен, алилуя, причасний – свята. Ап. – Еф. 223 зач.; 3, 8-21. Єв. – Мр. 51 зач.; 11, 23-26. Замість „Достойно” – ірмос свята.
Вечірня: Катизма чергова. На „Господи, взиваю я” – 6 стихир: свята – 3 і прп. – 3. Слава: прп., І нині: свята. На стиховні: стихири свята. Тропар прп., Слава, І нині: свята. Відпуст середній з поминанням служби свята і прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мр.11, 23–26 «Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите…»
Сьогодні перед нам звучать дуже страшні слова: «Все, що лиш попросите з вірою в молитві – отримаєте». Господь не ставить нам якихось інших умов, коли б Він мав нам щось дати, чи не дати, те, що ми просимо. Чи будемо ми того потребувати, чи не потребувати, чи ми спроможні, чи не спроможні це прийняти… Але каже: «Все, що з вірою попросите, отримаєте». До певної міри можемо сказати, що Господь узалежнює всю свою дію до нас від нашої віри. Бо для Бога немає речей неможливих. Бог віддає нас в наші ж руки – якою мірою своєї віри ми собі відміряємо.
Пригадуємо собі приклад про Іллю, коли він помолився – і три з половиною роки через його віру не було дощу. Господь, був вже готовий змилосердитися над тим Божим людом, але та віра Іллі вчинила, що посуха продовжувалася. І наступне чудо, яке Господь зробив через віру Іллі, – дає дощ.
Для нас сьогодні час задуматись: чи ми готові жити довірою до Бога, вірою, що для Нього немає неможливих речей, і все, що я з вірою попрошу, абсолютно все можу отримати!
Еф. 3, 8–21 «І спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення»
Враховуючи досвід людських стосунків, знаємо, що ми любимо тих, хто нас любить, нас не люблять ті, кому ми спричиняємо кривду, нам допомагають, коли ми допомагаємо і т. д. Часто, коли думаємо про стосунки з Богом, уявляємо собі, що вони відбуваються за такими ж «правилами»: коли робимо добре, то Бог нас любить, коли робимо зле, то Бог нас карає чи буде карати.
Бог є сталий і незмінний у своїй природі. Він любить людину, незважаючи на те, якою б вона не була.
Людина через свій гріх і через своє падіння сама себе віддаляється від Бога, бо стає нездатною жити в Божій любові. А життя без Божої любові і без Бога є пеклом. То ж пам’ятаймо про Божу любов до кожного з нас. Бог нас любить, очікує і вірить в кожного з нас.
+ Венедикт