22 (9) січня, Четвер. + Св. мч. Полієвкта.

Апостол Як. 51 зач.; 1, 19-27

19 Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,
20 бо гнів людини не чинить справедливости Божої.
21 Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.
22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.
23 Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:
24 ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.
25 Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, – не як слухач-забудько, а як виконавець діла, – той щасливий у ділі своїм.
26 Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.
27 Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Євангеліє Мр. 45 зач.; 10, 17-27

17 Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
18 Чого називаєш мене благим? – сказав Ісус до нього. – Ніхто не благий, окрім одного Бога.
19 Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір.
20 Він же у відповідь мовив до нього: Учителю, я вже те дотримував змалку.
21 Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною.
22 Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, – мав бо великі багатства.
23 Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!
24 Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже!
25 Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: Хто ж тоді може спастися?
27 Ісус же, поглянувши на них, мовить: У людей це неможливо, – але не в Бога; у Бога бо все можливо.

Утреня: по “Бог Господь”: тропар свята (2), Сл.: мч., І нині: свята. Катизми черг., сідальні свята. Пс. 50. Канон свята та мч. По 9-ій пісні – світильний мч. (2), Сл., І нині: свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар мч., Сл. І нині: тропар свята. Відпуст середній з помин свята і мч.

Часи: на всіх: тропар свята, Сл.: на 3-му і 9-му – мч. Кондаки: на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му – мч.

Літургія: антифони: перші два – свята, третій – загальний з приспівом свята. Тропар свята, Сл., І нині: конд. свята; Прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Як. 51 зач.; 1, 19-27. Єв. – Мр. 45 зач.; 10, 17-27. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята з приспівом. Відпуст з помин. свята і мч.

Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 8 стихир: 3 свята, 5 мчч., Сл.: мчч., І нині: свята. Прокімен дня. Три читання мчч.: Іс. 43, 9-14; Муд. 3, 1-9; Муд. 5, 15 – 6, 3 або Плач Єремії 3, 25-40. Стиховня мчч., Сл.: мчч., І нині: свята. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл., І нині: свята. Відпуст великий з помин. свята і мчч.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Євангеліє

Мр. 13, 1–8

«Вважайте, щоб ніхто не обманув вас».

Христос явив правду про Бога, дарував нам Спасіння, і від Нього цю Добру Новину світом понесли апостоли. Від апостолів прийняли їхні учні, єпископи, священики, і так триває дотепер. Саме та неперервна тяглість нашої віри, яка виходить від самого Господа, свідчить, що наша віра правдива.

Бачимо, що у світі люди шукають Бога навпомацки, а буває, що як знайдуть, то так викривлюють віру, що за нею вже нема правдивого Бога. Тому християнам дуже важливо дбати і пильнувати, щоб ніхто не обманув нас, щоб ми самі не обманулись. Мусимо птльнувати свій шлях кожного разу, як за компасом, перевіряти, наскільки наш спосіб думання про Бога, наше розуміння Церкви, Святих Тайн, молитви, адекватні до того, що передане Христом.

У цьому завжди була важливість церковної Традиції – пильнування джерел. А ті джерела сягають самого Христа. І саме правдива наука робить нас кращими, робить лагіднішими, люблячими, добрішими, здатними прощати. Господь каже, що по плодах пізнають, чиї ми діти. Так і правдивість тої науки, яку ми маємо, те, наскільки вона сягає Христа, завжди видно по плодах нашого життя.  

Апостол

1 Пт. 4, 12–5,5

«Усі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного»

Часто ми живемо так, щоби якось ствердитися, виявити себе, заявити про себе. Нам боляче, коли нас принижують, відкидають, коли понижують на посадах. Господь пропонує сприймати це цілковито інакше – одягнутись в покірливість.

Гарне слово – одягнутися. Якщо ми в щось одягаємось, то носимо це на собі. Так, якщо ми покору одягаємо, то вона повсякчас є з нами. І в кожній ситуації, коли навіть хтось  до нас несправедливий, нечесний, але ми з покорою це сприймаємо, то наші стосунки матимуть зовсім інший розвиток, аніж будемо бунтувати і злоститись.

Хтось помилився, і ми покірливо це сприймаємо, хтось нагрубіянить, а не відповідаємо взаємністю. Потім, коли ми помилимось, хтось сприйме це з покорою, справді, це були б милі Богові стосунки. Тож зростаймо в покірливості одні до одних, щоб наслідувати Христа!

+Венедикт