Неділя 28 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. Кол. 1, 12–18
12 Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі.
13 Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина,
14 в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів.
15 Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння,
16 бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене.
17 Він раніш усього, і все існує в ньому.
18 Він також голова тіла, тобто Церкви. Він – начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство,
Роздуми владики Венедикта:Кол. 1, 12–18 «Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі»
Глибока свідомість того, що Бог дарував людині життя вічне, дав можливість бути учасником Царства Небесного, спонукає апостола висловлювати ці думки. Бачимо, апостол глибоко це пережив сам і дав іншим себе за живий приклад вдячності Богові та самозречення на користь Божих справ на землі.
Чи ми теж так робимо, чи ми дякуємо Богові за те, до чого Він нас покликав, за те, що зробив нас учасниками Своєї перемоги, громадянами Свого Царства, Своїми дітьми? Чи ми цінуємо, що маємо можливість називатися Його власністю? Чи ми, як Його правдиві слуги і воїни, ставимо інтереси Його Царства понад усе?
Спробуймо, хоч раз в житті зупинитись і застановитись, подякувати за все, що нам дав наш Бог, і цим жити. Бо тільки живучи тим, для чого ми створені, зможемо осягнути радість!
Євангеліє дня. Лк.13, 10-17
10 Ісус навчав в одній з синагог у суботу.
11 Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.
12 Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”
13 І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.
14 Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.”
15 Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв’язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти?
16 Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?”
17 І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.
Роздуми Венедикта:Лк.13, 10-17 «Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги»
Євангеліє цілковито не згадує, чи та жінка просила Христа. Виглядає, що ні. Цілковито не згадує, чи вона вірила в те, що Христос зцілить її. Також виглядає, що ні. Але бачимо, що Христос сам проявляє ініціативу, сам, без будь-якої реакції з її сторони зцілює її. Але що було перед тим? 18 років вона була скорчена, хвора.
Так само, в наше життя часами приходять різні труднощі, проблеми, клопоти. Стараймося вміти бути витривалими. Прийде час – і Бог розв’яже. Бо деколи ми потребуємо пройти через ті чи інші обставини, вони часто для нас є лікувальними, бо кожна трудна ситуація перемінює, преображує нас. Вміймо бути витривалі в наших труднощах і випробуваннях. Прийде час, і Бог прийде до кожного з нас і зцілить, звільнить від наших недуг і від наших проблем!