21 (8) Вересня, Понеділок
+ РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ.
Апостол. – Флп. 240. зач.; 2:5-11.
5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної. 9 Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я, 10 щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, 11 і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця
Євангеліє. – Лк. 54 зач.; 10:38-42,11:27-28
38 Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39 Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40 Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” 41 Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42 одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” 27 Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” 28 А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
Утреня: по „Бог Господь”: тропар свята двічі, Слава, І нині: свята. Катизми чергові з сідальними свята, полієлей і величання, і пополієлейний сідальний свята. Степенна 4-го гласу, 1-й антифон. Прокімен, євангелія і стихира свята. Єв. – Лк. 4 зач.; 1:39-49,56. Псалом 50. Канони два свята. По 3-й пісні – сідальний свята, по 6-ій – кондак-ікос свята, По 9-ій – світильний свята. На 9-ій пісні „Чеснішу” не співаємо, але приспіви святкові до ірмосів і тропарів канону. Хвалитні стихири свята – 4, Слава, І нині: свята. Після великого славослов’я – тропар свята. Відпуст великий з поминанням свята.
Часи: тропар і кондак свята.
Літургія: Антифони повсякденні або зображальні, тропар, кондак, прокімен, алилуя, причасний свята. Ап. – Флп. 240. зач.; 2:5-11. Єв. – Лк. 54 зач.; 10:38-42,11:27-28. Замість „Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята з приспівом.
Вечірня: катизми нема. На „Господи, візвав я” – 6 стихир: свята – 3 і свв. – 3. Слава: свв., І нині: свята. На стиховні: стихири свята. Тропар свв., Слава, І нині: свята. Відпуст середній з поминанням служби свята і свв.
Різдво Пресвятої Богородиці – 21 вересня
Різдво Пресвятої Богородиці – 21 вересня. У невеличкому галілейському місті Назареті жила літня подружня пара – Іоаким і Анна. Обоє були праведні і благочестиві. Святе подружжя Іоаким і Анна довгий час були бездітними і плакали про те, що у них немає дітей. Одного разу Іоаким у велике свято приніс в Єрусалимський храм дари Господу Богу. Але священик не захотів прийняти дарів Іоакима, тому що він був бездітний, а діти вважалися благословенням Божим.
Тим часом дружина його, що залишалася вдома, теж почула, що первосвященик в храмі відмовився прийняти їх дари через бездітність. Вона дізналася також, що чоловік її, засмучений і плачучий, пішов у пустелю, і сама заплакала. Анна пішла у свій сад, сіла під деревом лавровим, зітхнула і, глянувши на небо повними сліз очима, помітила вгорі, на дереві, гніздо, в якому пищали маленькі пташенята. «Навіть птахи мають дітей, а у нас немає такого щастя у старості», – подумала Анна.
Раптово їй з’явився ангел Господній. Він сказав: «Ти зачнеш і народиш Дочку, благословенну, вище всіх. Через Неї отримають благословення Боже і всі земні народи. Через Неї буде дано всім людям Порятунок. Ім’я їй буде Марія». Або, таким чином (за лексикою св. апостола Павла) багаточисельні “гілки” – представники всіх племен, народів і рас походженням з усуціль неплідної “дикої оливи” огидного і згубного язичництва отримали благословенну, благодатну можливість бути ґрунтовно “прищеплені” до вельми “доброї оливи” спасаючої християнської віри, котру міцно “тримає” її потужний – заснований, добре удобрений і виплеканий Господом старозавітній “святий корінь” (Рим.11:16-24).
У той же самий час ангел з’явився в пустелі і Іоакиму. Він сказав: «Іоакиме! Бог почув твою молитву, і Він даруватиме тобі Свою благодать. Твоя дружина Анна зачне і народить тобі Дочку, яка буде радістю для всього світу. Ось тобі знак, що я говорю тобі правду: йди до храму до Єрусалиму, і там, біля Золотих воріт, знайдеш свою дружину Анну, якій я сказав те ж саме».
Здивований Іоаким, дякуючи всім серцем Богові, з радістю поспішно вирушив у Єрусалим, до храму. Там, як сказав йому ангел, він побачив Анну, що молиться Богу біля Золотих воріт, і розповів їй про ангела. Вона також розповіла чоловікові про все, що бачила і чула про народження Дочки. Помолившись Господові і вклонившись Йому в храмі, подружжя повернулося додому.
Через дев’ять місяців у Анни народилася Дочка, найчистіша і найблагословенніша. Вища за все, що було коли-небудь створено, початок нашого спасіння, наша молитовна заступниця перед Богом. Про різдво Її раділи небо і земля. З нагоди Її народження Іоаким приніс Богові великі дари і жертви, отримав благословення первосвященика, священиків і всіх людей за те, що удостоївся благословення Божого. Потім він влаштував у своєму будинку великий бенкет, і всі веселилися і славили Бога.
Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних празників, хоча не можна точно визначити часу, коли він з’явився. Про нього згадують святий Йоан Золотоустий, святий Прокл, святий Епіфан, святий Августин і святий Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що свята Єлена († 330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Геласія (492-496).
Стихири і гимни на честь цього празника уклали патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст.), святий Андрій Критський і патріярх Сергій (VII ст.), святий Йоан Дамаскин і патріярх Герман (VIII ст.), святий Йосиф Студит (IX ст.). Офіційне введення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).
Зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку в VII ст. до Риму, а звідси в пізніших віках поширився на цілу Латинську Церкву. 8 вересня стало празником тому, що того дня сповнилося дев’ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні святої Анни, а також тому, що того дня мало бути посвячення храму на її честь в Єрусалимі. Наша Церква святкує цю подію 9 грудня. Празник належить до 12 великих свят нашого церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні попразденства з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста.
Сьогодні, в свято Різдва Божої Матері, візьмімо собі приклад з Пресвятої Богородиці. Молячись Богові та очікуючи, що вислухана буде наша молитва, – докладімо трохи більше зусиль та старань. Просімо Господа Ісуса Христа, щоби, зокрема, через праведне й боговіддане життя Пресвятої Діви Марії Він навчив нас добре молитись, постійно читати й розважати над Святим Письмом і уникати гріха та – завдяки й заради Своєї хресної жертви й славного Воскресіння – помилував, зцілив і спас нас!