21 (8) лютого, субота. Субота Сиропусна.
+ Св. влкмч. Теодора Стратилата. Св. прор. Захарії Серповидця.
Апостол Рим. 115 зач.; 14, 19-23.
19 Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування. 20 Не руйнуй ради їжі Божого діла. Все чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу. 21 Добре не їсти м’яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б. 22 Ту віру, що ти маєш, тримай її про себе перед Богом. Щасливий той, хто не має викидів сумління в тому, що задумує робити. 23 А хто вагається, той, коли їсть, уже засуджений, бо не робить в добрій вірі; все бо, що не з віри, – гріх.
Євангеліє Мт. 16 зач.; 6, 1-13.
1 “Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. 2 Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 3 Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: 4 щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 5 А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 6 Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 7 А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. 8 Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього. 9 Тож моліться так: Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться твоє ім’я. 10 Хай прийде твоє царство, нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі. 11 Хліб наш щоденний дай нам нині. 12 Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим, 13 Не введи нас у спокусу, і але визволь нас від злого.
Апостол Гал. 213 зач.; 5, 22-6, 2.
22 А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23 тихість, здержливість. На тих то нема закону. 24 Ті ж, що є Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями. 25 І коли ми живемо духом, то духом і ходімо. 26 Не будьмо марнославні, задерикуваті між собою, завидущі одні одним.
1 Брати! Коли б хтось попав у якусь провину, то ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности, пильнуючи себе самого, щоб і собі не впасти у спокусу. 2 Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа.
Євангеліє Мт. 43 зач.; 11, 27-30
27 Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. 28 Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30 Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”
Утреня: по “Бог Господь”: тропар Отців. (2), Сл., І нині: воскрес. богород. за гласом тропаря прпп. Катизми черг., сідал. Тріоді. Пс. 50. Канонів 2: храмового святого та Отців. Катавасія Тріоді. По 3-ій – сідальний Отців. По 6-ій – конд.-ікос Отців.; по 9-ій – світильний Отців. На Хвалитних 4 стихири Отців, Сл.: Отців, І нині: “Богородице, ти єси лоза істинна”. Велике славословя, після якого тропар Отців, Сл., І нині: воскрес. богород. за гл. тропар Відпуст великий з поминанням Отців.
Часи: на всіх тропар і кондак Отців.
Літургія: все – тільки Отцям. Ряд.: Ап. – Рим. 115 зач.; 14, 19-23. Єв. – Мт. 16 зач.; 6, 1-13. Отцям: Ап. – Гал. 213 зач.; 5, 22-6, 2. Єв. – Мт. 43 зач.; 11, 27-30.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 6 воскрес. і 4 Тріоді, Сл.: Тріоді, І нині: догмат 4-го гласу. Стиховня воскрес., Слава: Тріоді, І нині: богород. з неділ. стиховні за гласом «Слава». По “Отче наш”: тропар неділ., Сл., І нині: його богород. Відпуст великий з помин. неділі і влкмч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Субота сиропусного тижня
Євангеліє
Мт.6,1-13
«Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі»
Людина посідає в собі тіло, душу і духа. У цій людській, тілесній, сфері ми, начебто, вміємо собі зарадити, усе суспільство нас цього навчило. І дуже часто, коли ми говоримо про людину, то ідентифікуємо її з тілом, а на духовне життя, життя духа, звертаємо дуже мало уваги.
Коли Євангеліє сьогодні нам згадує про те, що людина щось робить, то йдеться про те, що ми нерідко стараємось це щось робити так, щоб це виглядало гарно назовні. Ми часто не є свідомі того, що наша християнська постава, наші добрі діла завжди спочатку зароджуються всередині нас, щоб потім виявитися назовні.
Пам’ятаймо, що носимо найважливіше те, що носимо в собі. Бо навіть коли ми цього не реалізуємо ззовні, коли його ніхто ззовні не побачить, то перед Богом все стане явним. Лише тоді наші діла будуть сповнені справжньої доброти, коли найперше будемо дбати про те, щоб Богові подобатися у всіх своїх думках, переживаннях і планах.
Апостол
Рим. 14, 19–23
«Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування»
У наших взаємних стосунках ми завжди свідомо чи не свідомо завдаємо одні одним болю, ран, прикростей. Ми маємо тих чи інших осіб, які нас підтримують, підпирають, а потім з часом відкриваємо для себе їхні слабкості, їхні недобрі сторони. Наші друзі часом стають невірні нашій дружбі. І тоді впускаємо у своє серце розчарування, яке нам не дає приносити плоди.
Маємо розуміти, що кожна людина є уражена гріхом. Ніколи не маємо знеохотитись, коли відкриваються якісь недоліки чи вади іншого. Навпаки, маємо розвивати в собі спосібність до тих людей, які нам прикрі, немилі, виявляти добро. Це нас буде будувати, скріплювати.
Завжди є легко побачити недоліки інших, вони немов би самі нагору лізуть. Але варто зауважити плюси одні в одних. І ці плюси, ці позитивні сторони розвивати і цими нашими добрими якостями ми всі будемо збагачуватися на славу Божу!
+Венедикт