19 (6) липня, Неділя 7-ма по Зісланні Святого Духа. Глас 6. Єв. 7.
Апостол. – Рим. 116 зач.; 15, 1-7.
1 Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати. 2 Кожний із нас нехай намагається догодити ближньому: на добро, для збудування. 3 Бо й Христос не собі догоджав, а як написано: «Зневаги тих, що тебе зневажають, упали на мене.» 4 Все бо, що було написане давніше, написане нам на науку, щоб ми мали надію через терпеливість й утіху, про які нас Письмо навчає. 5 Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом; 6 щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. 7 Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу.
Євангеліє. – Мт. 33 зач.; 9, 27-35.
27 І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!” 28 І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” – кажуть йому ті. 29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” 30 І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.” 31 Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. 32 А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. 33 Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!” 34 Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!” 35 Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.
Утреня: по “Бог Господь” тропар воскресний (2 р.): прп., І нині: богородичний з неділ. за гласом Сл. Катизми черг., сідал. неділ., “Ангельський собор”, іпакой, степенна та прокімен гласу. Єв. Йо. 63 зач.; 20, 1-10. “Воскресіння Христове”. Пс. 50. Стихира неділ. Канон воскресний і прп. По 3-ій пісні – кондак-ікос итовоскресний, Богородиці богородичний “”і сідальний прп. По 6-ій – кондак-ікос неділі. На 9-ій пісні – “Чеснішу від херувимів”. По 9-ій – «Свят Господь Бог наш» і світильний воскресний, Сл.: прп., І нині: богородичний воскресного світильного. Хвалитних стихир – 8 воскресних, Сл.: стихира євангельська, І нині: “Преблагословенна”. По вел. славослов’ї тропар «Воскресши з гробу». Відпуст великий з поминанням служби воскресної і прп.
Часи: на всіх тропар воскресний, Слава: на 3-му і 9-му – тропар прп., на 6-му – храму. Кондаки: на 1-му – воскресний, на 3-му і 9-му – прп., на 6-му храму.
Літургія: антифони воскресні. Тропар воскресний, Сл.: кондак воскресний, І нині: богородичний з неділ. за гласом Сл. Прокімен воскресний. Ап. – Рим. 116 зач.; 15, 1-7. Єв. – Мт. 33 зач.; 9, 27-35. Причасний «Хваліте».
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 прп., Сл.: прп., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мт. 9, 27–35: «Слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!”»
Можемо собі уявити ситуацію, в якій натовп так обступив Христа, що до Нього годі було доступитися. А тут два сліпці, які голосно кричали, бо хотіли докричатися до Господа, просячи Його про зцілення і про помилування. І саме через їхній крик Ісус зцілив їх.
Цей уривок дуже важливий для нас. Ми щось у Господа попросимо, помолимось, і коли відразу не отримуємо, то відступаємо. Є в нас якась проблема, ми сказали Богові, промовили молитву, пішли до церкви чи прочитали псалом і далі замість бути витривалим в своєму проханні зупиняємось.
На прикладі цих сліпців можемо побачити їхню настирливість, наполегливість, впертість в своєму проханні. Часто Бог нам щось не дає відразу, щоб ми самі для себе пересвідчились чи нам про це дійсно йдеться, чи ми наполегливі у цьому проханні. Тому так само наполегливо, як ці сліпці, прохаймо і благаймо Господа, і Господь завжди нам дасть!
Рим. 15, 1–7 «Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних»
Нам непросто сприймати свої слабості та обмеженості, а де вже слабості інші інших! Ми завжди хочемо і очікуємо, щоб інші поступали досконало. Але саме в цьому криється вся небезпека. Ми хочемо, щоб інші поступали досконало там, де ми самі недосконалі.
Тому пам’ятаймо, що тих немічностей і слабостей нікому з нас не бракує. Так, ми маємо свої сильні, поважні сторони, але маємо також і свої слабості та обмеження. Вміймо з покорою ці слабкості інших прийняти, і так само інші будуть приймати наші обмеження і слабкості, носити наші немочі.
+Венедикт