18 (5) червня, четвер. Св. свщмч. Доротея, єп. Тирського.
Св. мч. Косми, пресвітера вірменського. Св. Ігоря, князя Чернігівського.
Апостол. – Рим. 98 зач.; 8, 22-27.
22 Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках. 23 Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, 24 бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? 25 Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало. 26 Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними. 27 А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.
Євангеліє. – Мт. 37 зач.; 10, 23-31.
23 А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий. 24 Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого. 25 Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх. 26 Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. 27 Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі; і що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель. 28 Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі. 29. Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. 30 А вам же все волосся на голові пораховано! 31 Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свщмч. (2), Сл. мч., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мч. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канони Октоїха, свщмч. та мч. По 3-ій пісні – кондак мч. і сідальні свщмч. і мч. По 6-ій – кондак-ікос свщмч. По 9-ій пісні – світильний Октоїха. Сл.: свщмч., І нині: богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свщмч., Сл. мч., І нині: богород. за гласом тропаря мч. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар і кондак дня; на 6-му – храму; на 3-му – свщмч. на 9-му – мч.
Літургія: вся служба дня. Ап. – Рим. 98 зач.; 8, 22-27. Єв. – Мт. 37 зач.; 10, 23-31.
Вечірня: На „Господи, візвав я” – 8 стихир свята. Слава, І нині: свята. Прокімен дня. Три читання свята: 1 Ів. 4:9-16. Іс. 12:1-6. Іс. 49:8-10. На литії всі стихири – свята. На стиховні: стихири свята. На благословенні хлібів: тропар свята тричі. Відпуст великий з поминанням свята
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Четвер третього тижня після П’ятидесятниці
Мт. 10, 23–31 «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть»
Часто в житті люди створюють нам неприємності, нерідко маємо терпіти якісь неприємні обставини, а можливо, і несправедливість, біль, образи, кривду, прикрощі. Спілкуючись щодень з іншими людьми, ми переживаємо чимало різних страхів, носимо в собі неспокій і остерігаємося майбутнього.
І Господь не дармо каже нам того не боятись. Він знає, які почуття переповнюють наші серця, однак наголошує, щоб ми не мали страху. Христос нам власним прикладом показує, що боятися не варто, бо усе в Божих руках.
Погляньмо на Христа, на Його Страсну Дорогу, на Його терпіння і страждання. Він не мав страху, що зроблять з Ним люди. Він знав, що вони нічого не зможуть зробити окрім того, що допустить Отець. Тому Ісус каже, радше, боятися того, що вбиває нашу душу, тобто того, що віддаляє нас від Бога і приводить до гріха. Не маймо страху перед будь-якими обставинами. Біймося грішити і віддалятися від Бога!
Рим. 8, 22–27 «Все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках»
Гріх Адама і Єви є найпереконливішою ілюстрацією, що жоден гріх не буває приватним, тобто таким, що несе шкоду лише тій людині, яка згрішила. Аж до нині людство пожинає наслідки того гріха: він відбився на усю людську природу, а ще далі – на усю Вселенну, на всі створіння. Тому всі створіння, вся Вселенна очікує примирення людини з Богом. Коли людство буде примирятися з Богом, то це умиротворення, порозуміння буде входити у природу.
Це ми добре бачимо в житті святих, які були близько до Господа, і вся природа, птиці, звірі ставали близькі та гармонійні в стосунках з людиною. Примирюємося й ми, і навколо нас будуть примирюватися інші люди і уся Вселенна!
+Венедикт