18 (5) березня, Середа. + Св. мч. Конона.
Апостол Фл. 2, 5-11
5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної. 9 Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я, 10 щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, 11 і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
Євангеліє Лк. 10, 38-42, 11, 27-28
38 Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39 Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40 Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” 41 Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42 одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”
27 Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” 28 А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
Утреня: замість “Бог Господь” співаємо “Алилуя” і троїчні тропарі 7-го гласу. Катизми 3; сідальні: 1-й Октоїха, 2-й і 3-ій Тріоді. Пс. 50 і канон. На 3-ій, 8-ій, та 9-ій піснях – канон мч. та два Тріоді. На інших – тільки канон мч. Катавасія – ірмос останнього канону. По 3-ій – сідальний мч., по 6-ій – конд.-ікос мч. По 9-ій – “Достойно” і по єктенії – світильний гласу. Перед малим славослов’ям ієрей виголошує: “Тобі належить слава”, а відтак «Слава Тобі, що світло нам показав». Стиховня Тріоді. “Добре воно” (2), по “Отче наш”: тропар “Стоячи у храмі”; відтак “Господи, помилуй” (40) і по останньому поклоні одразу “Прийдіте, поклонімся” тричі й 1-й час.
Часи: все за пісним уставом святої Чотиридесятниці.
Літургія Передосвячених Дарів: катизма 18. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 6 Тріоді та 4 мчч., Сл., І нині: Тріоді. Прокімен: “Благословен Господь”, читання: Бт. 9, 18-29; 10, 1; другий прокімен: “Мені добре”, читання: Прип. 12, 23-13, 10. Далі – за чином Літургія Передосвячених Дарів.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім читанням
Середа 4-го тижня Великого Посту
Бут. 9, 18-29; 10, 1: «Тай випив він вина й упився в своїм наметі так, що й обнажився».
Деякі екзегети вказують на те, що Ной впився, бо не мав досвіду вживати вино. Перший раз випив його як напій, захмелів і сп’янів. І тому так невторопно вчинив. Але бачимо, що в тій його невторопності, в ситуації, яка вийшла з під його контролю, двоє синів чинять по різному, один прикриваючи цей вчинок тата, щоб його не осоромити, а інший – дуже невторопно: сам висміює його і ще й іншим про це оповідає.
У нашому житті ми також дуже часто є немилосердні одні до одних, категоричні та вимогливі. А самі водночас очікуємо порозуміння, милосердя і доброти від інших. Сьогоднішнє читання вчить нас саме цьому – мати милосердя до гріхів і падінь інших. Тобто покривати любов’ю недоліки інших, деколи навіть закривати очі на недоліки інших, з любов’ю ставитись до них.
Логіка цього дуже проста – Господь каже: що ми хочемо, щоб нам чинили, то і ми чинімо. І бачимо, що невторопний син Ноя був проклятий за свій вчинок. Отже, маймо милосердя до інших, тоді й вони, можливо, колись обдарують цим милосердям нас у житі дочасному, а Бог точно нас за це винагородить у житті вічному.
+Венедикт