17 (4) Жовтня, субота. Св. свщмч. Єротея, єп. Атенського.
Прп. отця Франциска Ассізького.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свщмч. (2), Сл., І нині: богородичний воскресний за гласом тропаря свщмч. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон: якщо Господній або Богородичний храм – канонів 3: храму, свщмч. та Октоїха. Якщо храм святого, канонів 3: свщмч., храмового святого та Октоїха. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: свщмч., І нині: його богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свщмч., Сл., І нині: богородичний відпустовий за гласом тропаря свщмч. і за днем тижня. Відпуст великий з поминанням усього тижня і свщмч.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – свщмч.
Літургія: вся служба дня. Ап. – 2 Кор. 168 зач.; 1, 8-11. Єв. – Лк. 20 зач.; 5, 27-32.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 6 неділ., 4 мчц., Сл., І нині: богородичний-догмат 3-го гласу. Прокімен дня. Стиховня неділ. По “Отче наш” тропар воскресний, Сл.: мчц., І нині: богородичний з неділ. за гласом тропаря мчц. Великий відпуст з помин неділі і мчц.
Цього дня Церква Свята віддає честь пам’яті святого священномученика Єротея та святого Франциска Ассізького.
До наших днів дійшло невелике передання про святого Єротея.
Цей святий Єротей був одним із ареопагітських радників, навернений і навчений вірі християнській від святого апостола Павла і був поставлений єпископом.
На успенні ж Пресвятої Богородиці був у соборі апостольському.
Явив себе божественним піснеспівцем, проводжаючи богоприємне тіло Божої Матері, і всі, чуючи й бачачи його, признали, що він праведний і преподобний.
Прожив добре, як належить святому, і, добровгодивши Богові життям та справленням своїм, скінчив життя мученичним подвигом.
Згідно “Житія святих” Димитрія Туптала (Ростовського)
17 жовтня, за Григоріанським календарем, Церква обходить свято св. Франциска з Ассіжу, покровителя всіх захисників природи та всього створіння Божого.
Святий Франциск Ассізький народився 1181 року в італійському місті Ассіжі в родині багатого купця. Замолоду він полюбляв розкоші життя, але мав чутливе серце до вбогих. Коли йому виповнилося 24 роки, він покинув усе, одягнувся у грубий одяг і почав жити у пості й молитві. Він проповідував слово Боже і закликав людей до покаяння. У той час Бог наділив його даром чудотворення і передбачення. Згодом й інші юнаки забажали жити разом з Франциском і наслідувати його у вбогості і жертвенному способі життя.
Маючи дванадцять учнів, Франциск уклав для них правила монашого Чину Братів Менших. У 1224 році Бог чудесним способом наділив його стигмами. У 1226 році Франциск уснув, відійшовши у Вічність: йому було тоді 45 років. На його гробі в Ассіжі діялося так багато Господніх чудес, що Святіший Отець через два роки після смерті Франциска проголосив його святим.
Св. Франциск проповідував Боже слово не лише людям, але й всьому Божому створінню. Рівно і все його життя стало свідченням жертвенної та милосердної Божої любові стосовно всіх тих, які її найбільше потребують – як людей, так і всіх інших Божих створінь.
В 1979 році Папа Іван Павло проголосив св. Франциска з Ассіжу небесним покровителем захисників природи (див. Апостольський лист Inter Sanctos: AAS 71, 1979, 1509-1510).
Згідно із вченням Святішого Отця, св. Франциск «дає християнам приклад самобутнього і глибокого пошанування цілісності створіння. Як приятель бідних, якого любили Божі створіння, св. Франциск закликав все створіння – тварин, рослин, сили природи, навіть братів Сонця і Місяця, вшановувати Бога і славити Його.
Бідний чоловік з Ассіжу подає нам переконливий доказ того, що коли ми є в мирі з Богом, то можемо себе краще посвятити побудові миру зі всім створінням, який є невіддільним від миру між всіма людьми» (Послання до Всесвітнього дня миру 1990 р. “Мир з Богом Творцем – мир із всім створінням”, 16).
Й у цьому сенсі нам тут, вочевидь, варто пригадати, що премудрий і всемилостивий Творець усього сущого – видимого і невидимого, звертаючись через Святе Письмо, передусім, до Свого старозавітнього вибраного народу й даючи тогочасним людям, зокрема, деякі конкретні практичні екогігієнічні настанови, звертає і нашу увагу та наголошує на тому, “що Господь Бог твій ходить серед стану твого, щоб визволяти тебе і віддавати ворогів твоїх у руки твої, а тому стан твій повинен бути [чистий і] святий, щоб Він не побачив у тебе чого соромітського [й негожого] і не відступив від тебе” (Втор.23:10-14).
І чи, приміром, якраз вельми грубим, безвідповідальним і, по суті, (скажемо прямо) антипатріотичним нехтуванням цієї Божої вимоги щодо середовища нашого замешкання (в різних її аспектах) можна – принаймні, почасти – пояснити той факт, що Господь допустив щодо нашої молодої держави цю – таку несподівану і досить небезпечну й трагічну годину випробувань та потрясінь? Тобто, щоби нині, “в останні роки” Історії спасіння, (поміж іншого) із підступними “злими намірами” – ось “піднімуся я на землю необгороджену, піду на [людей] безтурботних, які живуть недбало, – усі вони живуть без стін, і немає у них ні запорів, ні дверей, – щоб учинити грабіж і назбирати здобичі” – до нас “від меж півночі” вдерся лютий імперський ворог “у повному озброєнні, велике полчище” (Єз.38:4,6,10-12)…
У сучасному світі існує низка основних екологічних субстанцій (аспектів), де люди, брутально порушуючи Божі заповіді й повеління, нещадно та згубно забруднюють і засмічують, оскверняють й нищать – як самих себе та своїх дітей і внуків, так і навколишнє довкілля, та, зрештою, і власне майбутнє. Це – земля (включаючи її надра), вода, повітря та оточуюча нас жива (рослинно-тваринна) природа. А також різні сфери нашого ставлення – прямо й безпосередньо – до самих себе та міжлюдських стосунків. Тобто, багатоманітне суспільно-соціальне, у т.ч. морально-духовне, громадсько-політичне, культурно-мистецьке та інші різновиди людського життя-буття. А тому дуже нагальною і актуальною нині звучить та заповідь, котру Ісус, перед тим, як“вознісся на небо і сів праворуч Бога”, дав першим апостолам, а також, загалом, і всім наступним Своїм учням і послідовникам: “і сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйде Євангеліє всьому створінню” (Мк.16:15,19). Проповідуйте і словом, і ділом. Що, власне, свого часу благословенно й дуже плідно – проваджений Святим Духом та з великою любов’ю і співчуттям до всього Божого створіння – і чинив великий Господній подвижник з Ассіжу.
Св. Франциск Ассізький – поряд з різним іншим – вочевидь, слугує, до того ж, і яскравим, натхненним й вельми переконливим прикладом того постійного духовного відродження, оновлення і вдосконалення, якого постійно потребує Тіло Христове – у всьому його розмаїтті й різнобарв’ї. Й цю величну, взірцеву постать воістину щиросердного й cамозреченого служіння Богові, людям та, загалом, усьому Господньому створінню глибоко почитають і шанують далеко не тільки католики західного і східного обрядів. А й поважають також практично всі сучасні християни, незалежно від їх традиції, деномінації та юрисдикції. І що, зокрема, творить те додаткове спільне тло задля того, аби, зрештою, сталося те, про що наголошує Господь у Своєму Слові щодо всіх Своїх “овець” , включаючи і тих, “які не з цього двору”. Тобто, всі вони “і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир” (Ін.10:16). Та таким чином Мій Божий народ – у всіх його наявних частинах (різних “жезлах”) – “і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне в руці Моїй” (Єз.37:19). Амінь.