16 (3) липня , четвер. Св. мч. Якинта.
Апостол. – 1 Кор. 138 зач.; 7, 24-35.
24 Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний. 25 Щождо дівиць, то наказу Господнього не маю, а даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний довір’я. 26 Отже, через теперішні клопоти, уважаю що це добре, тобто, що воно людині добре так бути. 27 А зв’язаний ти з жінкою? Не шукай розв’язатись. Розв’язаний від жінки? Не шукай жінки. 28. Однак, коли оженишся, ти не згрішив; і коли дівчина виходить заміж, не грішить, але такі зазнають тілесного горя, – мені ж вас жалко. 29. Ось що, брати кажу: Час короткий. Тож нехай ті, що мають жінок, живуть, немов би й не мали, 30 і ті, що плачуть, немов би й не плакали, і ті, що веселяться, немов би не веселилися, і ті, що купують, немов би не посідали, 31 і ті, що користуються цим світом, немов би 6 не користувались, бо проминає образ світу цього. 32 Я ж хочу, щоб ви були без журби. Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві; 33 а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці, 34 і він поділений. Так само й жінка незаміжня, і дівиця клопочеться про Господні справи, щоб бути святою і тілом, і духом, а заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чоловікові. 35 Кажу це вам на вашу користь, – не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа.
Євангеліє. – Мт. 61 зач.; 15, 12-21
12 Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?” 13 Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. 14 Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.” 15 Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З’ясуй нам оту притчу.” 16 Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі? 17 Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? 18 А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину; 19 із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. 20 Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.” 21 Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар мч. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мч. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха та мч. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світил. мч., І нині: хрестобогородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мч., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря мч. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – мч.
Літургія: вся служба дня. Ап. – 1 Кор. 138 зач.; 7, 24-35. Єв. – Мт. 61 зач.; 15, 12-21.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свят.; 3 прп., Сл.: прп., І нині: хрестобогород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свят., Сл. прп., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Четвер 7 тижня після П’ятдесятниці
Мт. 15, 12–21: «Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих!»
Маленькі діти навіть у своїх іграх, у своїй поведінці часто копіюють батьків. Так як зовні можемо зауважити в дітей риси, які вони перейняли від своїх мами і тата, так і поведінка дітей дуже добре відображає поведінку тих, з кого вони беруть приклад.
Ми, як християни, покликані завжди показувати добрий приклад, впливати добре, вказувати іншим правильний шлях. Тому, якщо ми хочемо називатись християнами, маємо завжди бути такими проводирями, які іншим показують Бога і те, яким би мало бути християнське життя.
Через це християнин має завжди знати, куди він йде і для чого, а тоді буде добрим проводирем для інших. Бо люди завжди шукають когось, хто був би для них взірцем, і дуже часто йдуть за тими, хто сам не свідомий того, куди йде. Будьмо зрячими проводирями, тими, що ведуть до Ісуса, бо самі йдуть за Ним!
1 Кор.7, 24–35 «Ось що, брати кажу: Час короткий»
У цьому читанні апостол підсумовує, що будь-який спосіб життя, чи в подружжі, чи в самотності, триває недовго. Маємо вміти, відповідно до свого стану і покликання, користуватись часом, який Бог дав і цінувати його. Бо часто ми живемо так, немов би людське життя на землі триває безконечно. Ми не цінуємо тих років, місяців, днів, годин, хвилин і секунд, які Бог нам дав.
Маємо пам’ятати, що в кінці свого життя мусимо дати звіт за те, як використали подарований Богом час на землі. Живімо так, щоб почути від Бога, що ми були добрими управителями того часу, який Він нам призначив!
+Венедикт