16 (3) квітня, Світлий четвер.

+ Прп. ісп. Микити, ігумена обителі Мидикійської.

Апостол. – Ді. 6 зач.; 2, 38-43.

38 Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. 39 Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.» 40 І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.» 41 Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ. 42 Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах. 43 І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.

Євангеліє. – Йо. 8 зач.; 3, 1-15.

1 З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв. 2 Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш.» 3 Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.» 4 Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?» 5 Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. 6 Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух. 7 Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. 8 Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.» 9 Озвався Никодим і мовив до нього: «Як воно може статись?» 10 Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш? 11 Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, – ви ж свідчення нашого не берете до уваги. 12 Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, – як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? 13 Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! 14 Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, 15 щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.

Утреня: все, як у неділю Пасхи. Канон Пасхи буде з малими єктеніями лише по 3-ій, 6-ій та 9-ій піснях. На Хвалитних: 4 неділ. стихири гл. 5 та стихири Пасхи.

Часи Пасхальні.

Літургія: все – як у день Воскресіння. Прокімен, глас 3: «Співайте Богові нашому». Ап. – Ді. 6 зач.; 2, 38-43. Єв. – Йо. 8 зач.; 3, 1-15.

Вечірня: по “Благословенний Бог  наш” – “Христос воскрес” (3) із стихами як на Пасхальній Утрені. Мирна єктенія. На “Господи, візвав я” стихири неділ. гл. 6, Сл.: 7-ма стихира, І нині: догмат 6-го гл. Великий прокімен, г. 7: “Возлюблю Тебе, Господи”. На стиховні –  стихира 6-го гл. “Воскресіння твоє” і стихири Пасхи.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Світлий четвер

Євангеліє

Йо. 3, 1–15: «Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух».

Коли подивимося на батьків і дітей, часто побачимо подібні фізичні риси, навіть те, що вони подібні характерами. Діти набираються від батьків багато, переймають те людське. І це нормально і закономірно. Часто в стосунках одні з одними, коли говоримо про когось, – Степан, Василь, Анна, Олена – ми цю особу ідентифікуємо з її тілом. Але ж знаємо, що це лише тіло. Так само, як ми народжуємося тілом від наших батьків, Господь кличе нас, щоб ми народжувались і жили для духовного життя – в Дусі, з Богом.

Тому ми маємо самі відкривати у собі ті наші духовні властивості, розуміти, що наше тіло – це частина нашого буття, а є сфера нашого буття, яка, може, і не розвинута, і нам мало знайома, – це сфера нашого духа. Цю сферу нашого духа ми маємо щораз більше пізнавати і відкривати. Коли ми будемо відкривати наше духовне «я», то будемо відкривати нашу здатність до цього життя в Дусі, до народження, до життя в Царстві Небесному.

Апостол

Ді. 2, 38–43
«Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й  молитвах»
Ми чуємо дуже важливу річ для нас християн: заклик мати постійність. Зі свого життя  бачимо скільки багато маємо різних намірів, ідей, захоплень. Але і бачимо, як не легко витримати в постійності. У духовному світі одним з найважливіших чинників є постійність. Може, не багато, може, невеликі кроки чи подвиги, але чинити їх стало і повсякчас.

Читаємо з Діянь апостолів, що апостоли  постійно перебували в апостольській науці, пізнавали про Бога, постійно перебували в спільноті. Значить не самі лиш пізнавали, але ділились. Слухали інших досвід про Бога, що вони здобули і що вони знають. На ламанні хліба і на молитві. На ламанні хліба – на Євхаристії, причащались в Христа, постійно молились. Коли в наше життя прийде постійність, результат неминуче виявиться у духовному житті, пізніше чи раніше. А як не буде постійності, годі сподіватись на результат.

+Венедикт