15 (2) Серпня, субота.
Перенесення мощів св. первомч. й архидиякона Стефана.
Апостол. – 1 Кор. 123 зач. 1, 3-9.
3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 4 Я завжди дякую моєму Богові заради вас за благодать Божу, що була вам дана в Христі Ісусі, 5 бо ви в ньому всім збагатились, – усяким словом і всяким знанням, 6 згідно з тим, як Христове свідоцтво утвердилося між вами. 7 Тим то не бракує жадного дару ласки вам, що очікуєте об’явлення Господа нашого Ісуса Христа, 8 який і укріпить вас до кінця, щоб ви були бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа. 9 Вірний Бог, що вас покликав до спільности з своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим.
Євангеліє. – Мт. 78 зач.; 19, 3-12.
3 І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?” 4 Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, 5 і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, 6 так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.” 7 Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?” 8 А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так. 9 А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” 10 Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.” 11 Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано. 12 Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.”
Утреня: по “Бог Господь”: тропар мч. (2), Сл., І нині: богородичний воскресний за гласом тропаря мч. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон: якщо Господній або Богородичний храм – канонів 3: храму, мч. та Октоїха. Якщо храм святого, канонів 3: мч., храмового святого та Октоїха. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: мч., І нині: його богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мч., Сл., І нині: богородичний відпустовий за гласом тропаря мч. і за днем тижня. Відпуст великий з поминанням усього тижня і мч.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – мч.
Літургія: вся служба дня. Ап. – 1 Кор. 123 зач. 1, 3-9. Єв. – Мт. 78 зач.; 19, 3-12.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 7 неділ., 3 прпп., Сл.: прп., І нині: догмат 2-го гласу. Прокімен дня. Стиховня неділ. По “Отче наш” тропар воскресний, Сл.: прпп., І нині: богородичний з неділ. за гласом тропаря прпп. Великий відпуст з помин. неділі і прпп.
15 серпня – перенесення мощей першомученика Стефана
15 серпня Церква молитовно згадує перенесення мощів першомученика архидиякона Стефана з Єрусалима до Константинополя.
Після того, як святий першомученик архидиякон Стефан був побитий фарисеями камінням, святе тіло його кинули без поховання на поживу звірам і птахам. Проте на другу ніч знаменитий іудейський законовчитель Гамаліїл, який почав схилятися до віри в Ісуса Христа як в правдивого Месію і який захистив апостолів в синедріоні (Дії 5, 34-40), послав відданих йому людей забрати тіло першомученика. Гамаліїл поховав його на своїй землі, в печері, недалеко від Єрусалиму. Коли помер таємний учень Господа, Никодим, який приходив до Нього вночі (Ін. 3, 1-21; 7, 50-52; 19, 38-42), Гамаліїл також поховав його поблизу гробу архидиякона Стефана. Потім і сам Гамаліїл, який прийняв святе Хрещення разом зі своїм сином Авівом, був похований біля першомученика Стефана і святого Никодима. У 415 році мощі святих були знайдені і урочисто перенесені до Єрусалиму архиєпископом Іоаном і єпископами Єлевферієм Севастійським і Єлевферієм Ієрихонським. З того часу від мощів почали здійснюватися Господні зцілення.
Згодом, за часів правління святого благовірного царя Феодосія Молодшого, мощі святого першомученика Стефана були перевезені з Єрусалима до Константинополя і покладені в церкві на честь святого диякона Лаврентія, а після побудови храму на честь першомученика Стефана перенесені туди.
Сьогодні, обходячи цю урочистість, за заступництвом святого Стефана молімося й благаймо Господа, аби Він потужно відродив і благодатно наділив сучасну Свою Христову Церкву Сходу і Заходу різноманітними служіннями в благословенних дарах і плодах Святого Духа. Тобто, це – коли, як наголошував Сам Ісус, в проповіді Євангелія Царства Божого (поміж різного іншого) правдивих і активних“віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові” (Мк. 16, 17). Амінь.