15 (2) червня, Понеділок., Тиждень 3-ій по Зісланні Святого Духа.
Апостол. – Рим. 94 зач.; 7, 1-13.
1 Хіба не знаєте, брати, – я тим говорю, які знають закон, – що закон панує над людиною, поки вона живе? 2 Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв’язана (з ним) законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. 3 Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові. 4 Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. 5 Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти. 6 Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом. 7 Що ж скажемо? Що закон – гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!» 8 Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх – мертвий. 9 І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив, 10 а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть. 11 Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею. 12 Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. 13 Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.
Євангеліє. – Мт. 34 зач.; 9, 36-10, 8.
36 Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. 37 Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало. 38 Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.” 1 Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. 2 Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; 3 Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар; Яків, син Алфея, і Тадей; 4 Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його. 5 Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. 6 А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. 7 Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. 8 Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар ісп. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря ісп. Катизми черг., сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон Октоїха та ісп. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світильний ісп., І нині: його богород. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар ісп., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря ісп. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – ісп.
Літургія: вся Служба дня. Ап. – Рим. 94 зач.; 7, 1-13. Єв. – Мт. 34 зач.; 9, 36-10, 8.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха і 3 мч.; Сл.: мч., І нині: богород. за гл. Сл. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тр. мч., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тр. мч. Відпуст середній з помин. мч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Понеділок третього тижня після П’ятидесятниці
Мт. 9, 36–10, 8 «Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте».
Коли читаємо Діяння апостолів, історію первісної Церкви, можемо побачити, наскільки апостоли, Христові учні, через свій досвід пізнання Бога і через віру в Бога були спроможні творити величезні речі. Але не тому, що вони здобули якийсь спеціальний вишкіл чи стали особливо одухотворені, а через їхню віру або, як казав апостол Павло: «Вже не я живу, а живе Христос у мені». Саме тому Христос міг легко і свобідно діяти через своїх учнів.
Як Господь воскрешав колись, так і надалі може воскрешати через своїх учнів, як Він виганяв злих духів, так і тепер може це ж саме робити через людей, котрі довіряють і вірять в Нього.
Чим ми, сучасники, відрізняємось від апостолів? Тільки тим, що ми не маємо цієї довіри, уповання на Господа, яку мали його апостоли. Ті слова, які Христос колись сказав до своїх учнів, звучать сьогодні до нас: «По вірі вашій дасться вам». Чому ми не творимо тих знаків, які заповів Господь? Бо не маємо довіри, уповання на Господа. Тож вірмо і по нашій вірі Господь буде творити великі знаки!
Рим. 7, 1–13 «Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові»
У нашому житті ми ухвалюємо рішення, постанови, правила і закони. І це є важливо, бо вони допомагають нам впорядковувати наше життя. Але поруч з цим є ще важливіша річ – закон є загальний, а кожна життєва ситуація є інакшою. І Господь очікує, щоб ми саме в цій конкретній ситуації, в якій ми є, приносили плід.
Тож стараймося менше нарікати, менше бути невдоволеними, а розуміти, що Бог хоче, щоб я в цьому місці, де Він послав мене, плодоносив. І якщо Він цю ситуацію допускає, то знає, що я це зможу! І сам Бог зробить все, щоб ми нам допомогти, але мусимо самі цього хотіти!
+Венедикт