14 (1) Жовтня, середа.
+ Покров Пресвятої Богородиці.
Св. ап. Ананії, одного з сімдесятьох. Прп. Романа Сладкопівця.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар свята двічі, Слава, І нині: свята. Катизми чергові з сідальними свята, полієлей і величання, і пополієлейний сідальний свята. Степенна 4-го гласу, 1-й антифон. Прокімен і євангелія свята. Єв. – Лк. 4 зач.; 1:39-49,56. Псалом 50. Стихира свята. Канон свята. Під час канону відбувається мирування. По 3-ій пісні – сідальний свята. По 6-ій – кондак-ікос свята. На 9-ій пісні „Чеснішу” не співаємо, але приспіви святкові до ірмосів і тропарів канону. По 9-ій – світильний свята. Хвалитні стихири свята – 4, Слава, І нині: свята. Після великого славослов’я – тропар свята. Відпуст великий з поминанням свята.
Часи: тропар і кондак свята.
Літургія: антифони повсякденні або зображальні, тропар, кондак, прокімен, алилуя, причасний свята. Ап. – Євр. 320. зач.; 9:1-7. Єв. – Лк. 54 зач.; 10:38-42,11:27-28.
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свщмч.; 3 мчц., Сл.: мчц., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свщмч., Сл. мчц., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мчц. і за днем тижня.
Свято Покрову Пресвятої Богородиці
Свято Покрову Божої Матері було встановлене на Русі у 2-й половині ХІІ ст., а причиною цієї урочистості, згідно відомої версії, стало Господнє диво 910 року, опис якого зберігся в житії св. Андрія Константинопольського.
У житії розповідається, що коли святий Андрій разом з Єпіфанієм, учнем святого, молилися в храмі, раптом ніби розкрилося над ними склепіння храму, і святий Андрій побачив Пресвяту Діву, оточену безліччю ангелів і святих. Вона молилася і простягала над прочанами храму омофор. «Чи бачиш ти пречисту Матір усіх?» – Запитав Андрій учня, не вірячи своїм очам. «Бачу, святий отче, і жахаюся», – відповів Єпіфаній.
Схиливши коліна, Пресвята Діва почала зі слізьми молитися до Бога за християн і довгий час перебувала в молитві. Потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, закінчивши яку, Вона зняла зі Своєї голови покривало і простягнула його над людьми, що молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих. Пресвята Владичиця сяяла небесною славою, а покров у руках Її блищав «краще променів сонячних».
Преблагословенна Богородиця просила Господа Ісуса Христа прийняти молитви всіх людей, хто кличе Його Пресвяте Ім’я і вдається до Її – перед Ним – заступництва. «Царю Небесний, – в молитві, оточена ангелами, просила Всенепорочная Марія, – прийми кожну людину, що молиться до Тебе і закликає Ім’я Моє на допомогу…»
Святі Андрій і Єпіфаній, що удостоїлися споглядати, як молиться Богоматір, «довгий час дивилися на розпростерте над народом покривало і на блискучу на зразок блискавки славу Господню, аж доки була там Пресвята Богородиця, мабуть, було і покривало; по відходу ж Її зробилося і воно невидимим, але, взявши його з Собою, Вона залишила Божу благодать, що була там».
Дивне з’явлення Богородиці, що, згідно волі й повеління Господніх, покриває християн, підбадьорило і втішило греків, зібравши останні сили, вони перемогли сарацинів.
Через 78 років онуки тих, над ким Божа Матір тримала Небесний омофор у Влахернському храмі, вирушили на великий і небезпечний подвиг – навертати до Бога та хрестити давньоруських дикунів-язичників, вчити їх читати, писати і просто жити по-людськи, а не «звіриним звичаєм». Або, використовуючи біблійну лексику, вони ґрунтовно “прищеплювали” язичницькі “гілки” походженням з усуціль неплідної і згубної – “дикої за природою оливи” до дуже “доброї оливи” благодатної й спасенної християнської віри, котру міцно “тримає” її потужний – заснований і виплеканий Господом старозавітній “святий корінь” (Рим.11:16-24). З тих пір і оберігає та захищає християн простягнений над ними – у силі й благодаті Святого Духа – Покров Пресвятої Богородиці, а чомусь забуте грецькою Церквою свято стало на Русі одним з улюблених.
Одначе ми, напевно, а надто нині, коли особливо зловісно й небезпечно диявольсько-демонічна “темрява землю вкриває, а морок – народи” (Іс.60:2), ніяк не маємо, при цьому, права геть забувати і нехтувати, що, забезпечуючи над Своїми вірними цей могутній і надійний захист і покров, водночас Спаситель, серед іншого, дав Церкві Христовій Сходу і Заходу, зокрема, отакі важливі заповідь і повеління: “щоб усі [Мої учні й послідовники] були єдине” (Ін.17:21) та “ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам” (Лк.10:19). Або, як про це ж саме напоучує св. апостол Яків, “отже, покоріться Богові та [відважно й рішуче] спротивляйтеся дияволові, – і він утече від вас” (Як.4:7). І, зрештою,“тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними [і нечестивими – внутрішніми і зовнішніми] бачити. Бо ти сказав: “Господь – надія моя”, і Всевишнього ти обрав за оборонця собі” (Пс.90:8,9).
У т. ч. “і того” підступного імперського ворога й агресора, “хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню… і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він наробив багато зла” (Іоїл 2:20).
В Україні з дня Покрови починалися весілля, а дівчата в цей день ходили до церкви молитися, щоб Господь послав їм гарних наречених. Крім того, 14 жовтня, за традицією, урочисто вшановується українське козацтво та вважається річницею заснування у 1942 році Української повстанської армії. А тому віднині, тобто, починаючи з 2015 року, згідно Указа Президента України від 13 жовтня 2014 року, ця дата офіційно відзначатиметься як День захисника України.