П’ятниця 27 тижня після П’ятдесятниці

Апостол дня. 2 Тим. 1, 1-2; 8-18

1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі,
2 Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.
8 Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога,
9 який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами;
10 об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією,
11 що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем.
12 Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день.
13 За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі.
14 Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.
15 Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися.
16 Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів,
17 а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов.
18 Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.

Євангеліє дня. Лк. 19, 12-28

12 Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
13 Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.
14 Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!
15 І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
16 Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.
17 Гаразд, добрий слуго, – сказав пан, – тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.
18 І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п’ять мін.
19 Він сказав і цьому: Ти теж будь над п’ятьма містами.
20 Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,
21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
22 А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23 Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.
24 І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
25 Пане! -сказали йому, – він має вже десять!
26 Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.
27 А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”
28 Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.