10 (28) квітня, п’ятниця. Велика п’ятниця. Плащаниця
+Прп. Іларіона Нового. Св. Стефана, чудотворця.
Читання Виходу 33, 11-22
11 Зважай же добре на те, що сьогодні заповідаю тобі. Ось я повиганяю з-перед тебе аморіїв, ханаанян, хеттитів, перізіїв, хіввіїв та євусіїв. 12 Бережися заключати союз із мешканцями краю, куди ввійдеш, щоб вони не стали тенетами для вас. 13 Ба більш: ви мусите зруйнувати їхні жертовники, порозбивати їхні стовпи й порубати їхні ашери. 14 Ти не будеш поклонятися іншому богові; бо Ревнивий – ім’я Господнє, він Бог ревнивий. 15 Ти не входитимеш у союз із мешканцями тієї країни, а то вони блудуватимуть з богами своїми й жертвуватимуть своїм богам, та й покличуть тебе, і зачнеш їсти їхні жертви. 16 Згодом почнеш брати їхніх дочок для синів своїх, і будуть блудувати дочки їхні з богами своїми і вводити синів твоїх до блуду з богами їхніми. 17 Виливаних богів не робитимеш. 18 Пильнуватимеш свята опрісноків. Сім днів їстимеш опрісноки, як заповідав я тобі в призначений час, у місяці Авів, бо в Авів-місяці ти вийшов з Єгипту. 19 Усе первородне буде мені; а й кожен первісток самчик із твого великорослого й дрібного скоту. 20 Первістка ж осла викупиш ягням; коли ж не викупиш, скрутиш йому в’язи. Ти викупиш усякого первенця з синів твоїх. Не показуйся передо мною з порожніми руками. 21 Шість днів робитимеш, сьомого ж дня відпочиватимеш; навіть під час оранки й жнив мусиш відпочивати. 22 Святкуватимеш свято седмиць – свято первоплоду пшеничних ужинків, як також і свято збору наприкінці року.
Читання Йова 42, 12-16
12 І благословив Господь нове становище Іова більш, ніж старе, і було у нього 14 000 овець, 6000 верблюдів, 1000 пар волів і 1000 ослиць. 13 І народилось у нього семеро синів і три дочки. 14 Одну назвав він Голубка, другу Пахуча квітка, а третю Рожок на помаду. 15 Не було у всій країні таких вродливих жінок, як Іовові дочки. І дав їм батько спадщину між їхніми братами. 16 Жив Іов після цього ще 140 років і бачив своїх дітей і дітей своїх дітей аж до четвертого покоління.
Читання Ісаї 52, 13-15; 53, 1-12
13 Ось пощастить Слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим. 14 І як жахалися численні, глядівши на нього, – вигляд його не мав нічого людського в собі, – 15 так многота народів буде на нього дивуватись, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули.
1 Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось? 2 Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. 3 Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. 4 Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. 5 Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. 6 Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. 7 Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. 8 Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? 9 Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. 10 Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. 11 Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. 12 Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.
Апостол 1 Кор. зач. 126; 1, 18-31; 2, 1-2
18 Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19 Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! 20 Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21 А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22 Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, – 23 ми проповідуємо Христа розп’ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, 24 а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість. 25 Бо, нібито немудре Боже – мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили. 26 Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних; 27 але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, – 28. і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, 29. щоб жадне тіло не величалося перед Богом. 30 Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням, 31 щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.»
1 Та я, коли прийшов до вас, брати, – не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. 2 Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп’ятого.
Євангеліє Мт. зач. 110; 27, 1-38
1 Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити. 2 І зв’язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові. 3 Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим. 4 “Згрішив я”, – сказав, – “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!” 5 Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився. 6 Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.” 7 Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців. 8 Тому це поле й досі зветься Полем Крови. 9 Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля, 10 і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.” 11 Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.” 12 Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого. 13 Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?” 14 А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався. 15 На свято звик був правитель відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли. 16 Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва. 17 А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?” 18 Знав бо він добре, що вони з зависти видали його. 19 І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.” 20 Та первосвященики й старші намовили народ, – просити за Варавву, а Ісуса – видати на смерть. 21 Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.” 22 Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп’ятий!” 23 Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп’ятий!” 24 Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.” 25 Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!” 26 Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття. 27 Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту 28 і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ 29. і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!” 30 І плювали на нього, брали тростину й били його по голові. 31 А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття. 32 Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його. 33 Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”, 34 дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. 35 Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. 36 А потім сіли, щоб його стерегти там. 37 Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.” 38 Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
Євангеліє Лк. 23, 39-43;
39 Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!” 40 А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? 41 Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.” 42 І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.” 43 Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”
Євангеліє Мт. 27, 39-54;
39 Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, 40 кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” 41 Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: 42 “Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. 43 Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.” 44 Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його. 45 Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. 46 А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” 47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”. 48 І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. 49 Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.” 50 А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. 51 І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; 52 гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, 53 і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились. 54 А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”
Євангеліє Йо. 19, 31-37;
31 Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. 32 Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий. 33 Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, 34 лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. 35 І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували. 36 Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» 37 А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»
Євангеліє Мт. 27, 55-61.
55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували: 56 між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея. 57 Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса; 58 Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло. 59 Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й 60 поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов. 61 А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
Великі (Царські) Часи: священик в єпітрахилі багряного кольору творить малий поклін перед св. престолом, відсуває катапетасму, виходить південними дверима перед зачинені св. двері. Початок звичайний. Св. двері відчиняються перед прокіменом, який є перед пареміями. Після читання Апостола священик кадить престіл, іконостас та людей. Після читання Євангелія священик цілує св. Книгу, залишає її розгорнутою на аналої, а сам повертається до святилища, зачиняє св. двері, знімає фелон і далі за чином. На 9-му часі св. книга відноситься до святилища та кладеться на престолі.
На 1-му часі – Ап. – Гал. 215 зач.; 6, 14-18. Єв. – Мт. 110 зач.; 27, 1-56.
На 3-му часі – Ап. – Рим. 88 зач.; 5, 6-11. Єв. – Мр. 67 зач.; 15, 16-41.
На 6-му часі – Ап. – Євр. 306 зач.; 2, 11-18. Єв. – Лк. 111 зач.; 23, 32-49.
На 9-му часі – Ап. – Євр. 324 зач.; 10, 19-31. Єв. – Йо. 59 зач.; 18, 28 – 19, 37.
Вечірня: Єв. – Мт. 110 зач.; Мт. 27, 1-38; Лк. 23, 39-43; Мт. 27, 39-54; Йо. 19, 31-37; Мт. 27, 55-61.
Вечірня з винесенням Плащаниці: священик в єпітрахилі творить мал. поклін перед престолом, відсуває катапетасму, виходить південними дверима перед св. двері і далі Початок звичайний. На “Господи, візвав я” 6 стихир Тріоді, Сл.: Тріоді., І нині: Тріоді. Вхід з Євангелієм. 3 читання Тріоді. Прокімен “Поділили ризи”, читання Виходу 33, 11-22; прокімен “Розсуди, Господи”, читання Йова 42, 12-16; прокімен “Поклали Мене”, читання Ісаї 53, 13-15; 53, 1-12; Ап. 1 Кор. зач. 126; 1, 18-31; 2, 1-2; та Єв. Мт. зач. 110; 27, 1-38; Лк. 23, 39-43; Мт. 27, 39-54; Йо. 19, 31-37; Мт. 27, 55-61. На стиховні стихири Тріоді, Сл., І нині: “Тебе, що світлом”. Після прохальної єктенії відбувається обхід у такий спосіб: священик одягається у всі ризи. Наперед походу йде хрестоносець, хоругви, братство, хор. Старший брат несе Євангеліє, священик дає Плащаницю старшим братам, її несуть ногами до людей. Священик йде перед Плащаницею і кадить. Похід виходить з церкви і повертає праворуч; обійшовши церкву тричі або один раз, заходять до церкви. Під час обходу співають Стихири на стиховні. Тропар “Благообразний Йосиф” (3). Священик після кожного разу творить тільки великий поклін, а вірні – доземний.
Великий відпуст: «Христос, істинний Бог наш, що задля нас, людей, і нашого ради спасіння страшні страждання, і Животворящий Хрест, і вольне погребення плоттю прийняти зволив, молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних Апостолів, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець”.
Єрусалимська Утреня (відправляється ввечері): священик під час Утрені стоїть перед Божим Гробом, де для нього підготовлено сидіння та стіл зі свічками й книгами. Священик одягнений у єпітрахиль та фелон багряного кольору. Позаду сидіння ставиться аналой.
Після великого славослов’я священик бере Євангеліє з престолу, творить обхід, як на Літургії. Ставши перед Божим Гробом, очікує закінчення Трисвятого і стихири “Прийдіте ублажімо”. Тоді ставить Євангеліє на аналой, обернений до людей. Перед читанням Євангелія, під час “Алилуя” (г. 5), священик кадить Божий Гріб та людей. По відчитанні Євангелія ієрей цілує та закриває його і залишає на аналої. Коли відспівають “Благообразний Йосиф”, священик бере Євангеліє, входить до святилища та кладе його на престолі, відтак зачиняє св. двері й засуває катапетасму.