9 (27) січня, П’ятниця. Святого апостола, первомученика й архидиякона Стефана
Апостол: Ді. 6, 8 – 15; 7, 1 – 5. 47 – 60.
8 Стефан же, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі.
9 І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців, а й з Кілікії та з Азії і сперечалися із Стефаном,
10 але не могли встоятися супроти мудрости й духа, що ним говорив.
11 Тоді вони підмовили людей, щоб сказали: «Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога.»
12 І підбурили народ, старших та книжників і, наскочивши, схопили і привели його в синедріон.
13 Там вони поставили свідків, які говорили: «Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та Закону.
14 Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце й переінакшить звичаї, які Мойсей був передав нам.»
15 І коли всі, що засідали в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його обличчя, немов обличчя ангела.
1 А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?»
2 Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з’явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані,
3 і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі.
4 Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині.
5 І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.
47 А Соломон збудував йому дім.
48 Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить:
49 Небо – престол мій, земля ж -підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку?
50 Хіба то не моя рука створила те все?
51 Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви.
52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями;
53 ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.»
54 Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього.
55 (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога,
56 і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.»
57 Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом
58 та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло.
59 І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»
60 А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув.
Євангеліє: Мт. 21, 33 – 42.
33 Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.
36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.
37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину.
39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”
41 “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”
42 Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
Утреня: по “Бог Господь” – тропар свята (2), Сл.: первомч., І нині: свята. Катизми чергові і сідальні свята. Канон свята і первомч. Перед 9-ою піснею немає “Чеснішу”, а приспів свята. Світильний первомч., Сл., І нині: свята. На Хвалитних 6 стихир: 3 свята, 3 первомч., Сл.: первомч., І нині: свята. По вел. славослов’ї – тропар первомч., Сл., І нині: свята. Відпуст великий з помин. свята і первомч.
Часи: на всіх: тропар свята, Сл.: первомч. Кондаки: на 1-му і 6-му – свята, на 3-му та 9-му – первомч.
Літургія: два перші антифони – свята, третій – повсякденний з приспівом свята; “Прийдіте, поклонімся” з приспівом свята. Тропар свята і первомч., Сл.: кондак первомч., І нині: кондак свята. Трисвяте. Прокімен, алилуя і причасний свята і первомч. Первомч.: Ді. 6, 8 – 15; 7, 1 – 5. 47 – 60., Мт. 21, 33 – 42. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята із приспівом; причасний свята.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята, 3 мчч., Сл.: мчч., І нині: свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. свята і мчч.
Мої роздуми про Апостола і Євангелія:
Що Господь хоче нам сказати і чи актуально зараз слова Біблії?
Зараз церковна влада дуже схожа на ту “церкву” яка була за часів людського життя Ісуса Христа. Ісус не заперечував Старий Завіт чи дію “церкви”, але вказував на те, що вони догождають тілу але забули про духа. Вони дотримувалися Закону даного євреєм через те, що євреї як і всі народи не могли довго перебувати у Вірі в Духа.
Отримавши Закона від Мойсея євреї створили церкву для тіла – видимість Бога в церковних обрядах. І можливість заробляти і мати владу над народами. І тільки одиниці (пророки) сповідували і проповідували Бога Живого. Але їх старалися знищити “А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували”.
Те ж зробили з первомучеником і архидияконом Степаном – першим дияконом християн – вивели з виноградника і укаменували. Тому і був зруйнований Єрусалим та Старозавітня церква.
Що ж ми маємо зараз? Церковна влада стала політичним органом впливу на народи. Засобом збагачення і утриманням в покорі народів.
Бог один, а “церков” чомусь багато… І чомусь “церкви” не хочуть об’єднатися, щоб був один пастир і одне стадо. Певно тому, що сучасні “церкви” стали такими, якими були дві тисячі років тому. Служать тілу заради обряду і грошей, але забувають про духа.
Тому незабаром знову прийде господар виноградника і “Лютих люто вигубить”, “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”
Тож роздумуйте брати і сестри…
P.S.: Мої роздуми можуть бути не підтримані церковною владою чи людьми. Хто з ними не згідний – пишіть в коментарях зауваження чи доповнення.