8 (23) березня, Неділя 2-га Великого посту. Глас 6. Єв. 6.

Св. свщмч. Полікарпа, єп. Смирнського.

Апостол Євр. 1, 10–2, 3

10 І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса – діло рук твоїх. 11 Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. 12 Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж – той самий, і літа твої не скінчаться.» 13 До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?» 14 Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

1 Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. 2 Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов’язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, 3 то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули,

Євангеліє Мр. 2, 1–12

1 Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. 2 І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом. 3 І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. 4 А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. 5 Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: Сину, відпускаються тобі твої гріхи. 6 А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: 7 І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога? 8 Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? 9 Що легше – сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – мовить до розслабленого: 11 Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому. 12 Устав той – і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: Ніколи ми такого не бачили!

Утреня: по “Бог Господь”: тропар неділ. (2), Сл.: свщмч., І нині: богород. з неділ. за гласом тропаря свщмч. Катизми черг., сідальні неділ. «Ангельський собор”, іпакой, степенна і прокімен 6-го гласу. Єв. Лк. зач. 114; 24, 36-53. «Воскресіння Христове». Пс. 50, стихира Слава: «Покаяння відкрий мені двері», І нині: «На спасення стежки» і т. д. Канон воскресний і свщмч. Рядова катавасія – «Відкрию уста мої». По 3-ій – конд.-ікос і сідал. свщмч. По 6-ій – конд.-ікос неділ. На 9-ій пісні – «Чеснішу». По 9-ій – “Свят Господь Бог наш” (3), світильний неділ., Сл.: світил. свщмч., І нині: богород. Хвалитних стихир 8: всі неділ., Сл.: стихира  євангельська, І нині: “Преблагословенна”. По вел. славослов’ї – тропар «Воскресши з гробу». Відпуст великий з помин. неділ. і свщмч.

Часи: на всіх часах: тропар неділ., Сл.: на 3-му та 9-му – тропар свщмч.; на 6-му – храму. Кондаки: на 1-му та 9-му – Тріоді; на 3-му – свщмч.; на 6-му – храму.

Літургія св. Василія Великого: тропар неділ., Сл.: кондак неділ., І нині: богород. Прокімен, алилуя – неділ. Ап. – Євр. 304 зач.; 1,10 – 2, 3. Єв. – Мр. 7 зач.; 2, 1-12.  Причасний “Хваліте”.

Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, візвав я” – 10 стихир: 4 тріоді і 6 Предтечі, Слава: Предтечі, І нині: богородичний-догмат за гласом наславника. Вхід з кадилом. Великий прокімен тріоді, „Дав єси” і 3 читання Предтечі: Іс. 40:1-11. Мал. 3:1-7,12,22-24. Муд. 4:7-15:5, і відразу „Сподоби, Господи”. Стиховня тріоді, Слава: Предтечі, І нині: богородичний з недільної стиховні за гласом наславника. По „Нині відпускаєш” – тропар Предтечі, Слава, І нині: богородичний недільний за гласом тропаря. Єктенія „Помилуй нас, Боже”, три великі поклони без молитви й великий відпуст.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Євангеліє Мр. 2, 1–12: «Що легше – сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?»

Недивно, що євреям, які дуже звикли до своїх традицій, було складно сприйняти особу Христа і Його поведінку. Випадок з розслабленим це влучно підкреслює. Адже здоров’я за часів Ісуса не просто цінували, а вважали виявом Божого благословення. І Христос зцілює розслабленого, повертає йому здоров’я, а навіть більше – відпускає гріхи. Так Він виявляє своє Божество. І, здавалося б, саме тоді усі присутні мали зрозуміти, Хто перед ними. Для сучасного християнина, який розуміє, що Христос – Той, Хто дає зцілення, Той, Хто своєю кров’ю змиває наші гріхи, ця ситуація логічна. Але як часто в своєму житті, коли ми є в ситуації цього розслабленого, ми шукаємо зцілення і прощення в Ісусі?

Мати добре здоров’я – великий дар від Бога, однак часто ми це усвідомлюємо лише тоді, коли хворіємо. А наскільки більшим даром є можливість мати добре духовне здоров’я через Боже прощення, багато християн усвідомлюють лише під час Великого Посту. Кожна людина в глибині свого серця свідома своїх гріхів, але, ніби адвокат, оправдовує себе, свої вчинки. У час Великого Посту людина має нагоду усвідомити собі свій стан, покаятися і приступити до Божого прощення.

Покаяння – це великий дар, який дав нам Бог, однак не для того, щоб ми користали з нього лише раз в році. Якщо усвідомлюємо свій гріх – більше чи менше – то завжди якнайшвидше приходьмо до Бога, перепрошуймо і перемінюймося. Бо ж каже Господь: «Хто без гріха?» Хіба ми буваємо без гріха? Тому частіше прибігаймо до Бога з покаянням, взиваючи про прощення, і так скоріше перемінимося, станемо досконалішими, праведнішими і святими.

Апостол Євр. 1, 10–2, 3 «Мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги»

Щодня чуємо різні новини, різні думки, нові пропозиції. Часто в сумі цих багатьох знань і пропозицій можемо загубитись і втратити орієнтир. Тому завжди маємо мати цей дуже сильний стержень, стержень наших стосунків з Богом, перебування з Ним. Бо коли ми з Богом, то ніякі обставини не можуть нас вибити з колії, коли ми є з Господом, то ніщо нас не може забагато хвилювати. Бо з нами є Господь.

Через призму віри можемо подивитися на все, що діється в нашому житті. Святий Августин казав: коли Бог є на першому місці, то все інше буде на своїх місцях. Коли Бога немає на першому місці, то все інше може займати перші місця. І так є часто. Подумаймо, скільком різним справам і обов’язкам ми приділяємо надто багато часу. Скільки речей впливають на нас і ми ними переймаємось, саме вони збивають нас з дороги і ми забуваємо про Бога.

Тому зізнаймось собі щиро, що є багато речей, які віддаляють нас від Господа, і намагаймось поставити в шкалі пріоритетів стосунки з Богом на перше, чільне місце!

+Венедикт