7 (25) Листопада, п’ятниця, Свв. мчч. і нотарів Маркіяна й Мартирія.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар мчч. (2), Сл., І нині: богородичний воскресний за гласом тропаря мчч. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон: якщо Господній або Богородичний храм – канонів 3: храму, мчч. та Октоїха. Якщо храм святого, канонів 3: мчч., храмового святого та Октоїха. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: мчч., І нині: його богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл., І нині: богородичний відпустовий за гласом тропаря мчч. і за днем тижня. Відпуст великий з поминанням усього тижня і мчч.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – мчч.
Літургія: вся служба дня. Ап. – 2 Кор. 185 зач.; 8, 1-5. Єв. – Лк. 36 зач.; 8, 16-21.
Вечірня: „Блажен муж”. На “Господи, візвав я” – 10 стихир: октоїха – 4, влкмч. – 6. Слава: влкмч., І нині: богородичний-догмат 6-го гласу. Три читання: Іс. 63:15-19,64:1-4,7-8. Єремії 2:2-12. Муд. 4:7-15. Литія влкмч. На стиховні: недільні стихири октоїха, Слава: влкмч., І нині: богородичний з недільної стиховні за гласом влкмч. На благословення хлібів тропар: „Богородице Діво” двічі і влкмч. раз. Відпуст великий з поминанням недільним і влкмч.
Цього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті святого Маркіяна та Мартирія.
Коли примножилася нечестива Арієва єресь, великі учинивши в святій Церкві роздори, і, ніби ризу, розідравши її надвоє, тоді однаке було гоніння на вірних християн від аріянів, як і від ідолопоклонників, бо були ненавиджені, мучені, гнані й убивані всі, котрі Христа Творця, а не творіння Бога вочоловіченого, а не просту людину, ісповідували; а найбільше множилася аріянська сила відтоді, коли сам цар Константій, син великого Константина, упав у ту єресь. Мав він у дворі своєму двох великих сановників: Євсевія і Пилипа, аріянів, що вельми гонили благочестивих і утискали Христову Церкву. Оті винуватцями були вигнання й смерті того, що поміж святих, отця нашого Павла Сповідника, патріарха царгородського; його-бо відіслали у Вірменію, підбуривши своїх однодумців, щоб зачавили його, що й сталося, а замість нього вивели на престола Македонія.
І інших численних учителів та ісповідників благочестя по-всякому погубили, а з них було двоє: Маркіян таМартирій, котрі словами та писаннями своїми вельми прикрашали Божу Церкву і були як два церковні сочки, що молоко учення виточували, духовних дітей напоювали. Були ж спершу при згаданому святому Павлу Ісповіднику, патріарху; Маркіян був читець, Мартирій же іподиякон, обидва ж нотарії, котрі писали всі учення та діяння свого патріарха, утверджуючи ними благочестя. Але й самі були великі проповідники слова Божого і поборники Церкви, що, ніби два щити, від єретичного стріляння захищали, дав-бо їм Господь, як вірним своїм, “мову та мудрість, що не зможуть противитися чи суперечити їй усі противники їхні”, арії. Коли ж було вигнано й забито святого Павла, повернули єресеначальники отруту свою на учнів його оцих, на Маркіяна та Марти-рія, спершу-бо, як іскру вогненну в попелі, ярість свою в лукавстві сховавши, намагаючись хитрою звабою відвернути їх од благочестя до свого злочестя, давали багато золота угодникам Божим, обіцяючи випросити їм у царя велику благодать і вивести їх на архієрейські престоли і багатьох маєтків панами учинити, тільки нехай погодяться на таке злочестя. Вони ж усе в ніщо поставили: не взяли золота і відкинули обіцяні їм почесті, а з лукавства їхнього посміялися, бажаючи ліпше наругу, безчестя, муки й смерть прийняти заради благочестя, аніж, у єресі живучи, мати багатство, славу й честь. Побачили єретики, що нічим не можуть прихилити святих тих ісповідників до свого зловір’я, засудили їх на смерть, якої більше за життя бажали святі заради Христа.
Коли ж схоплені були й приведені на місце усічення, випросили собі малий час на молитву і, звівши очі та руки горі, сказали: “Господи Боже, “що сотворив серце кожного з нас, наглядаєш всі наші діла”, прийми в мирі душі рабів своїх, оскільки заради Тебе мертвимося — “пораховано нас, як овечок жертовних”. Радіємо, що такою смертю виходимо із життя цього заради імені Твого, сподоби-бо нас, щоб стали ми причасниками вічного життя у Тебе, Життя нашого”. Так молилися, коли ж сказали: “Амінь!” — схилили під меча голови свої святі й усічені були від злочестивих аріян за сповідання божества Ісуса Христа.
Чесні ж їхні мощі деякі із вірних узяли та й поховали при воротях Меландійських у тому-таки Константинограді, їм-таки пізніше церкву той, котрий серед святих, отець наш Іван Золотоустий від основ збудував, і подавались у ній усілякі болящим Господні зцілення через молитви святих мучеників на славу Богу, хваленого в Тройці навіки. Амінь.
Згідно “Житія святих” Димитрія Туптала (Ростовського)