6 (21) березня, п’ятниця.,
Прп. Тимотея, що в Символах. Св. Євстатія, архиєп. Великої Антіохії.
Апостол 1 Кор. 1, 18-24
18 Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19 Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! 20 Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21 А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22 Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, – 23 ми проповідуємо Христа розп’ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, 24 а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість.
Євангеліє Йо. 3, 13-17
13 Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! 14 Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, 15 щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. 16 Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. 17 Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти.
Утреня: замість “Бог Господь” співаємо “Алилуя” і троїчні тропарі 5-го гласу. Катизми 3; сідальні: 1-й – Октоїха, 2-й і 3-й – Тріоді. Пс. 50 і канон. На 5-ій, 8-ій, та 9-ій – канон прп. та два Тріоді. На інших – тільки канон прп. Катавасія – ірмос останнього канону. По 3-ій – сідал. прп., по 6-ій – конд.-ікос прп. По 9-ій – “Достойно” і по єктенії – світильний гласу. Перед малим славослов’ям ієрей виголошує: “Тобі належить слава” а відтак «Слава Тобі, що світло нам показав». Стиховня Тріоді. “Добре воно” (2), по “Отче наш”: тропар “Стоячи у храмі”; відтак “Господи, помилуй” (40) і по останньому поклоні одразу “Прийдіте, поклонімся” тричі й 1-й час.
Часи: все за пісним уставом святої Чотиридесятниці.
Літургія Передосвячених Дарів: катизма 18. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 2 Тріоді, 4 Октоїха і 4 мчч., Сл.: мчч., І нині: богород. догмат 5-го гласу. Прокімен: “Милість Твоя”, читання: Бт. 5, 32 – 6, 1- 8; “Я мовив”, читання: Прип. 6, 20 -35, – 7, 1. Далі – за чином Літургія Передосвячених Дарів.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім читанням
П’ятниця Другого Тижня Посту
Бут. 6, 5–8: «Побачив Господь, що людська злоба на землі велика … Та Ной здобув ласку в очах Господніх»
Якщо проаналізуємо своє життя, то нам доведеться погодитись, що ми таки не навчені висловлювати вдячність Богові за все, що вже маємо, особливо за всі ті дари та можливості, які, буває, не використовуємо на Його славу, а для своєї вигоди. Часто й наші думки і помисли є злі, часом злоба інших є для нас виправданням, чому й ми поводимось так само, але забуваємо, що так вподібнюємось до світу.
Бачимо сьогодні, як світ довкола нас у своїй несправедливості та гріховності далеко заходить. І ми чудово розуміємо, що не зможемо опиратись на сили цього світу чи самі зробити щось добре, якби нашою опорою не був наш Бог і Його доброта не сповнювала нас.
Сьогоднішнє читання підкреслює дуже важливу річ: на тлі зла, гріха, несправедливості, безбожності виявляється особа Ноя, який здобуває ласку в очах Божих, позаяк він, незважаючи ані на обставини, ані на вчинки інших живе життям праведника. Так само й для кожного, хто любить Бога, найважливішим є жити таким життям, яке вгодне Богові. І незважаючи на те, які обставини навколо нас, Бог, Який бачить наші серця, виведе вірних Йому з будь-якої ситуації, як Він це вже зробив для Ноя.
+Венедикт