5 (22) травня, вівторок, Прп. Теодора Сикеота.
Апостол. – Ді. 25 зач.; 10, 21-33.
21 Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?» 22 Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.» 23 Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним. 24 Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх. 25 І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився. 26 Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.» 27 І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних, 28. і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту. 29. Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?» 30 Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев’ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі 31 і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом. 32 Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря. 33 Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.»
Євангеліє. – Йо. 25 зач.; 7, 1-13.
1 І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його. 2 Наближалося ж юдейське свято Кучок. 3 Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш. 4 Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.» 5 Навіть і брати його, отже, не вірували в нього! 6 Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора – завжди готова. 7 Не може світ вас ненавидіти, – а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі. 8 Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.» 9 Мовивши так до них, залишився у Галилеї. 10 Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай. 11 Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?» 12 І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, – він лише народ туманить. 13 Однак ніхто не говорив про нього явно – зо страху перед юдеями.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свята (2), Сл.: прп., І нині: свята. Катизми черг., сідальні свята. Пс. 50. Канон свята і прп. По 9-ій пісні – світильний прп. (2), Сл., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. прп.
Часи: на всіх тропар свята; на 3 та 9 – Сл: тропар прп. Кондаки: на 1 та 6 – свята; на 3 та 9 – прп.
Літургія: антифони неділ. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята; Прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Ді. 25 зач.; 10, 21-33. Єв. – Йо. 25 зач.; 7, 1-13. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 8 стихир: 4 свята, 4 влкмч., Сл.: влкмч., І нині: свята. Прокімен дня. Шість читань: 3 свята: Прип. 9, 1-11; Міхея 4, 2-3; 4, 5; 6, 2-5; Іс. 55, 1-11 і 3 влкмч.: Іс. 43, 9-14; Муд. 3, 1-9; Муд. 4, 7-15. Литія влкмч., тільки І нині: свята. Стиховня свята, Сл.: влкмч., І нині: свята. По благословенні хлібів тр. свята. (2) і влкмч. (1). Відпуст великий. з помин. свята і влкмч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Вівторок 4-го тижня
Йо. 7, 1–13 «Ще Мій час не надійшов».
Греки окреслювали час словом «chronos» (все відбувається хронологічно, хронометр – пристрій, який міряє час). І так ми живемо у цьому час: є наше минуле, яке вже відбулося, наше майбутнє, якого ми завжди очікуємо, і теперішній час, який Богом нам даний.
Інше розуміння часу – «kairos» – час Божий. І Божий час, не в тім, що Бог якось особливо діє в нашому житті, бо Бог діє повсякчас, а в тім, що для нас важливо вміти бачити Того, який приходить. Бог, який приходить в наше життя, який промовляє до нас, який діє повсякчасно.
Дуже важливо вміти зустріти Бога, а найбільше – дякувати Йому, коли Він дає Себе нам відчути, коли це є час Його відвідин.
Ді. 10, 21–33
«Встань, бо я теж людина»
На своїй життєвій дорозі ми зустрічаємо багато неординарних особистостей, визначних, часто досить побожних, а то й святих людей. Часто зустрічаємо людей, які мають колосальний вплив на наше духовне життя, на наше навернення. Нерідко ми дуже захоплюємось цими сильними особами, вважаємо їх для нас важливими і цінними. І це є нормально, бо людина шукає зразків для наслідування і авторитетів.
Однак у всіх обставинах і особах важливо бачити, що їх послав Господь, і ніщо і ніхто не є випадковістю у нашому житті. Будь-які особи самі по собі не є ні досконалі, ні святі. Вони були лише тими хто дозволили Богові діяти в собі, прийняли Його дар життя в святості. І вони стали великими людьми, тому що Бог великий, і Він залишив відбиток Своєї величі в тих людях. Тож побачмо за кожною особою присутність Божу.
+Венедикт