Четвер 13 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 2 Кр. 10, 7 – 18
7 Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми. 8 Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився, 9 – щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати. 10 Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його – жалюгідна. 11 Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми. 12 Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду. 13 Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути. 14 Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою. 15 Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру; 16 і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі. 17 А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. 18 Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.
Роздуми владики Венедикта:2 Кр. 10, 7 – 18 «Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розмірковує ще раз у самім собі»
Ми є певні в своїх поглядах, в своїх переконаннях, в своєму підході і розумінні, яким має бути наше християнське життя. Як ми, як християни, маємо жити, поступати, чинити. Часто живемо в такому переконанні, поки труднощі, проблеми, кризи не показують наскільки ми не є тверді та не є певні в своєму християнстві.
Дуже важливо вдивлятися в самого себе в трудних ситуаціях, бо такі хвилини показують, ким ми є насправді. Дуже важливо вслухатися в думку інших людей, що вони кажуть про нас, бо це є погляд з боку.Завжди важливо критично дивитися на себе, звіряти свій шлях з Божим словом, щоб переконуватись ще раз і ще раз, наскільки я правильно я іду.
Євангеліє дня. Мр.3, 28–35
28 Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. 29. Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, – тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний. 30 Вони бо мовили: Він має нечистого духа. 31 Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати. 32 Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають. 33 А він у відповідь їм: Хто моя мати та брати мої? 34 І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: Ось моя мати та мої брати. 35 Бо хто чинить волю Божу, той – мені брат, сестра і мати.
Роздуми Венедикта: Мр.3, 28–35 «Хто чинить волю Божу, той мені брат, сестра і мати»
На перший погляд може видатися, що Христос дуже холодно ставиться до своєї матері та до своєї родини. Це не є так. В цій ситуації Христос свідомо хоче через таку поставу загострити нашу увагу, тому показує, в чому полягає те правдиве родинне життя, і ким Він для нас є.
У сьогоднішньому Євангелії Господь дає нам великий привілей, коли каже, що той, хто чинить волю Божу, Йому брат, сестра і мати. І кожен з нас може належати до цієї родини Божої, мати Бога за Отця. У нашому світі діти впливових та знаних батьків цінують і користуються тим, що їхні батьки займають важливе місце у суспільстві. А ми дуже часто забуваємо, Хто наш Отець, чиї ми діти, хто є нашою родиною.
Коли ми будемо усвідомлювати, Хто є наш Отець, то ми будемо свідомі того, які маємо права. А позаяк Бог Отець – власник всього що є в світі, ми маємо право на все це. Найперше Бог Отець є володарем Царства Небесного, то й ми маємо на нього право.
У Бозі все – можливе! Наше розуміння цього буде змінюватися, якщо ми будемо усвідомлювати, Хто є наш Отець і чиї ми діти.