1(16) березня, Неділя. Неділя 1-ша Великого посту, Православія. Глас 5. Єв. 5

+ Свв. мчч. Памфила, єрея, Порфирія і дружини їх.

Апостол Євр. 329 зач.; 11, 24-26; 32-12, 2.

24 Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона; 25 волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи, 26 бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.

32 І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, 33 що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34 силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35 Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36 Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; 37 їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38 вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. 39 І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40 бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.

1 Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2 вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.

Євангеліє Йо. 5 зач.; 1, 43-51

43 Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.» 44 А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового. 45 Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса Йосифового сина, з Назарету.» 46 Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.» 47 Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.» 48 Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.» 49 Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів.» 50 Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, – то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.» 51 І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»

Вечірня: катизма “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 6 воскрес., 4 Тріоді, Сл.: Тріоді, І нині: догмат 5-го гласу. Стиховня неділ., Сл.: Тріоді, І нині: богород. з неділ. стиховні за гласом «Слава». По “Отче наш”: тропар неділ., Сл.: тропар “Пречистому образу”, І нині: неділ. богород. за гласом «Слава».

Утреня: по “Бог Господь”: тропар неділ. (2), Сл.: тропар Тріоді, І нині: богород. з неділ. за гласом «Слава». Катизми черг., сідальні неділ., “Ангельський хор”, іпакой, степенна і прокімен 5-го гласу. Єв. Лк. зач. 113; 24, 12-35. «Воскресіння Христове». Пс. 50, Слава: «Покаяння відкрий мені двері», І нині: «На спасення стежки» і т. д. Канон воскресний і Тріоді. Катавасія – ірмос канону Тріоді. По 3-ій – сідальний Тріоді. По 6-ій – конд.-ікос Тріоді. На 9-ій пісні – «Чеснішу». По 9-ій – “Свят Господь Бог наш” (3), світил. неділ., Сл.: Тріоді, І нині: Тріоді. Хвалитних стихир 9: 5 – неділ., 4 – Тріоді, Сл.: Тріоді, І нині: “Преблагословенна”. По вел. славослов’ї – тропар “Сьогодні спасіння світу”. По відпусті – Сл., І нині: євангельська стихира.

Часи: на всіх тропар неділ., Сл.: тропар Тріоді; кондак Тріоді.

Літургія св. Василія Великого: тропар неділ. і Тріоді, Сл.:, І нині: конд. Тріоді. Прокімен, алилуя – неділ. Ап. – Євр. 329 зач.; 11, 24-26; 32-12, 2. Єв. – Йо. 5 зач.; 1, 43-51. Причасний “Хваліте” і “Радуйтеся паведні”.

Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 4 покаянні Октоїха (2 – із стиховні Вечірні і 2 – із стиховні Утрені), 3 Тріоді та 3 св., Сл.: влкмч., І нині: богород. за гласом «Слава». Вхід. Великий прокімен, глас 8 “Дав єси спадкоємство”. “Сподоби, Господи”. Стиховня Тріоді. По “Отче наш” співаємо три тропарі з поклонами, а “Під твою милість” без поклону. “Господи, помилуй” (40) й інше – як у часослові, тільки до кінця 3-го вел. поклону молитви св. Єфрема і одразу “Слава Тобі, Христе Боже”. Відпуст з помин. дня і св.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Євангеліє Йо. 1, 43–51: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства»

Чому ми в стосунках з іншими часто лукавимо? Не завжди тому, що ми дуже зіпсуті, а тому, що ми не є правдиві перед Богом. За що Господь похвалив Натанаїла? Саме за його поставу простоти, щирості та відкритості.

Пригадаймо, як Господь в Євангелії каже не бути літеплими: або гарячими, або холодними. Господь закликає нас до відваги – не боятися виражати те, що ми маємо в собі. Бог не очікує від нас, щоб ми вдавали з себе когось того, ким ми не є. Часто ми дуже хочемо подобатися іншим людям, щоб інші люди нас високо оцінили. А бачимо – корінням цього є лукавство, бо ми не є собою, не є тими, якими нас створив Бог.

Сталість і незмінність є в Бозі, і що більше ми наближаємось до Нього, то більше самі стаємо подібні на свого Творця. Лише в Бозі, в Його правді ми самі можемо виявляти цю правду. Пізнаючи правду в Бозі, ми самі починаємо жити нею. Стаючи учасниками істини в Бозі, ми самі тоді випромінюємо істину, пізнаючи цілісного Бога, ми стаємо в усьому цілісні!

Апостол Євр. 11, 24–26, 32–12, 2 «Маючи навколо себе таку велику хмару свідків… витривало біжімо до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса»

Через свою смерть і воскресіння Бог подарував нам вічне життя. Ми десь про це чули, знаємо, в більшій чи меншій мірі цього свідомі, а навіть хочемо жити життям вічним, але бачимо, як нам нелегко це реалізувати у своєму житті. Навіть коли маємо намір жити свято, виконувати Заповіді Божі, то нам не завжди вдається цього досягти.

Часто нас опановує знеохота, відчай, бажання припинити боротися. Чому? Бо ми дивимось на себе і бачимо свій негативний досвід невдач. Але Бог не дивиться на наші невдачі. Бог бачить нас тими, за кого Він віддав своє життя. Він певний того, що ми спроможні осягнути життя вічне. Тож ніколи в будь-яких невдачах чи труднощах, чи в будь-яких падіннях не знеохочуймось. Але з витривалістю ідімо до переду, ідімо до нашого спасіння і життя вічного.

+Венедикт