Субота 5 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. – Рим. 8, 14–21
14 Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони – сини Божі. 15 Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! -Отче!» 16 Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми – діти Божі; 17 а коли діти, то й спадкоємці ж Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися. 18 Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися. 19 Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. 20 Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, 21 що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.
Роздуми владики Венедикта: Рим. 8, 14–21 «Спадкоємці ж Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися»
Бачимо, що дорога до воскресіння Ісуса Христа не Була солодкою, легкою і простою: від народження в убогості до завершення ганебною смертю на Хресті. Це була дорога, яку не легко було пройти. Наше життя також сповнене різних страждань, невигод, терпінь, хрестів. Але коли ми вміємо в Бозі і з Богом це все пройти, то нас це приводить до переміни, до з’єднання з Христом, до зустрічі з Ним і до Воскресіння з Ним.
Завжди сприймаймо труднощі та страждання, які маємо, як нагоду співстраждати з Христом, співтерпіти, щоб могти разом з Ісусом зустрітись у Вічності.
Євангеліє дня. Мт. 9, 9–13
9 Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним. 10 Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями. 11 Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?” 12 Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі. 13 Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.”
Роздуми Венедикта: Мт. 9, 9–13 «Здорові не потребують лікаря, лише хворі»
Коли ми почуваємось здоровими, то нам і на гадку не приходить йти до лікарні, лікуватися. Але коли захворіємо, шукаємо допомоги, поради, консультації, щоби повернути здоров’я, щоби спробувати зцілитися. І бачимо, що кожен хворий мусить мати бажання піти до лікаря, лікарі самі не шукають хворих і не затягують їх до лікарні, але хворий має зрозуміти, що потребує лікування і прийти до лікаря.
Подібно в духовному житті. Бог готовий завжди нас лікувати і прийняти до своєї «лікарні», лишень ми б відчули, що хворі й потребуємо допомоги. І це важливо для нас. А Бог знайде, які ліки і які процедури нам приписати, як нас лікувати. Лише маємо усвідомити і зрозуміти свою хворобливість. Маємо пізнавати себе. Бо лише знаючи свої слабості, свої хвороби, можемо усвідомити що потребуємо допомоги і сцілення від Господа.