Понеділок 25 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 2 Сол.1,1–10
1 Павло, Сильван та Тимотей солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі. 2 Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа! 3 Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується. 4 Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите. 5 То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке і страждаєте. 6 Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас, 7 а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили, 8 у вогні полум’янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса. 9 Вони зазнають кари, – вічної погибелі, – віддалені від обличчя Господа і від його слави й могутности, 10 коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас.
Роздуми владики Венедикта:2 Сол.1,1–10 «Мусимо за вас брати повсякчас дякувати Богові»
Спитаймо себе сьогодні, як часто у нашому серці з’являється почуття вдячності, найперше вдячності до Бога, що дав нам наше життя, наших батьків, друзів, виховання, ті чи інші здобутки. Погляньмо, скільки ми всього маємо, за що ніколи не дякували або навіть не застановлялися, що це є Божим даром!
Найчастіше ми йдемо у зворотному напрямку, тобто розвиваємо в собі здатність бути всім невдоволеними, нарікати, мати претензії до обставин, до людей. Може, не маємо відваги мати претензій до Бога, але часто маємо якісь невдоволення тим, що Він допускає у нашому житті.
Саме тому маємо розвинути в собі це почуття вдячності, за все добро яке отримали від Бога. Також вчімося дякувати людям, що вони нам роблять стільки добра, тоді побачимо, що ми насправді є значно багатшими, аніж ми собі думали!
Євангеліє дня. Лк. 12, 13–15; 21–31
13 Відізвався до нього хтось із народу: “Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.” 14 Ісус промовив до нього: “Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?” 15 Далі промовив до них: “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.”
21 Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.” 22 Далі сказав до своїх учнів: “Тому кажу вам: Не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся; 23 бо життя більше від їжі й тіло від одежі. 24 Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів! 25 Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть? 26 коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше? 27 Погляньте на лілеї як ростуть: не працюють і не прядуть, а, кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них. 28 Коли, отже, траву на полі, що сьогодні стоїть, а завтра буде кинута до печі, Бог отак одягає, то скільки більше вас, маловіри! 29. І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться! 30 Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне. 31 Отож, шукайте його Царства, а це вам додасться.
Роздуми Венедикта:Лк. 12, 13–15; 21–31 «Шукайте Його Царства, а це вам додасться»
Може траплятись з нами, що коли ми пізнаємо християнство, то більше нам може здаватися, що воно закликає відмовитися від цього земного буття і лише цілковито зосередитись на Богові. Занедбати все, що ти тут робиш, свої громадські та подружні обов’язки, а перейнятись лише Господом. Але це цілковито не так.
Зі свого власного досвіду знаємо, що зміцнюючи свої стосунки з Богом, перемінюючись внутрішньо, бачимо переміни в усіх ділянках життя, у всіх своїх справах.
Саме тому Господь каже: «Шукайте найперше Царство Небесного», бо де є Царство, там є Бог! Адже коли ми знаходимо найперше Бога, тоді Господь додає: «Все додасться вам!» Значить, і все інше вирішиться!
У Бозі ми починаємо розуміти, що є правдивим добром для нас; що, як і коли ми маємо чинити і як будувати свої стосунки з іншими!