Вівторок 11 тижня після П’ятдесятниці
+ СВЯТЕ ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА.
Апостол дня. 2Кор. 2, 14–3, 3
14 А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання. 15 Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть. 16 Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших – запах, що від життя веде до життя. Хто, отже, здатний до цього? 17 Ми не такі, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі.
1 Чи починаємо знову самих себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас, чи від вас листів? 2 Наш лист – це ви; лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають. 3 Відомо ж, що ви – лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця.
Апостол свята. 2 Пт. 1, 10–19
10 Тому, брати, тим більше старайтесь утвердити ваше покликання і вибрання; бо те робивши, ніколи не спотикнетеся. 11 Таким бо чином широко буде вам відкритий вхід у вічне Царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. 12 Ось чому я повсякчас дбатиму, щоб пригадувати вам ці речі, хоч ви їх знаєте й утверджені в теперішній правді. 13 Вважаю за справедливе, доки я в цім тілі, розбуджувати вас цими попередженнями, 14 знаючи, що незабаром треба буде мені покинути тіло моє, як і Господь наш Ісус Христос мені це об’явив. 15 Буду, однак, намагатися, щоб ви завжди, навіть і по моїм відході, тримали в пам’яті ці речі. 16 Не за байками бо, хитро вигаданими, йдучи, об’явили ми вам потугу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але бувши наочними свідками його величі. 17 Бо він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до нього прийшов такий голос від величної слави: «Це мій син любий, якого я вподобав.» 18 І цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з ним на святій горі. 19 І маємо ще сильніше пророче слово. Ви добре робите, вважаючи на нього як на світильник, який світить у темнім місці, аж поки почне розвиднятись, і рання зоря зійде в серцях ваших.
Роздуми владики Венедикта:2Кор. 2, 14–3, 3 «Наш лист – це ви»
Напевно, раніше люди більше писали листів, тепер через сучасні засоби комунікації люди відвикли від цього. Знаємо, що лист передавав все те, що людина хотіла передати, можна символічно сказати – передавав цілу людину через її слова, стиль і думку.
Так само і наше життя, як лист, і важливо, чи ми є тими добрим листом, який Господь пише в нас. Чи інші можуть в нас прочитати про Бога. Каже Господь, що по ділах наших пізнають, чиї ми діти. Задумаймось, чи інші зможуть відчитати живу і ходячу Євангелію в кожному з нас?
Євангеліє дня. Мт.23,23-28
23 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. 24 Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. 25 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. 26 Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. 27 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. 28 Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня.
Євангеліє свята. Мт.17, 1-9
1 По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору 2 і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. 3 І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. 4 Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” 5 Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.” 6 Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. 7 Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” 8 Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса. 9 Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих.”
Роздуми Венедикта: Мт.23,23-28 «Занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру».
На прилавках крамниць часто можемо побачити дуже багато книжок про правила поведінки, правила етикету, про розв’язування конфліктних ситуацій і багато подібного, що певною мірою допомагає людині функціонувати в суспільстві, налагоджувати суспільні стосунки. Але однаково ж завжди лишається слабке місце тих книжок, бо ж кожна ситуація не є подібна одна на одну. Правильніше сказати, що кожна ситуація життєва є цілковито нова і неповторна, ніколи ситуації і обставини не є такі ж самі. Тому не завжди можна мати готове правило етикету, чи якісь норми поведінки.
Дуже часто, коли створюється трудна ситуація – це все, чого людина навчилася як має чинити і поводитись, дуже легко опадає. В одній книжці про життя в концтаборі оповідалося, що до трьох тижнів з людини спадало все культурне нашарування, якою вона була. Тому в концтаборі людина могла показатися або великим героєм або в якійсь гіршій людській якості.
Так і в нашому житті, яке має конкретні обставини, конкретні ситуації. І що складніші вони, то показують нам і іншим наскільки наше життя є глибоким в Бозі, наскільки воно є духовним, наскільки ми живемо з Богом. Бо зовнішні обставини – це є ті ситуації, де наша особистість виявляється. Чим ми всередині наповнені, те в конкретних обставинах нашого життя показується на зовні.