Неділя 10 тижня після П’ятдесятниці
Апостол дня. 1Кор.4, 9–16
9 Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям. 10 Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести. 11 До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось. 12 Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; 13 нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі. 14 Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15 Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі. 16 Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.
Роздуми владики Венедикта:1Кор.4, 9–16
«Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям»
На перший погляд можуть здаватися сумними і драматичними слова апостола, але вони відповідають дійсності. Той, хто живе досконало, праведно, свято, по-християнському, дуже рідко є забагато шанований. Він часто пригноблений і висміяний, бо є докором іншим, що вони чинять не досконало, що мають жити інакше.
Бачимо, що було непросто апостолам, непросто кожному з нас. Але в глибині душі кожна людина прагне цієї досконалості. Ми маємо ставати досконалими, не зважаючи на те, що нас не приймає світ, щоб цьому ж світові дати взірець того, що жити святим життям – це реальність!
Євангеліє дня. Мт. 17,14-23
14 Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, 15 каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16 Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” 17 “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” 18 Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. 19 Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” 20 Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. 21 А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” 22 Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, 23 і вони його уб’ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились.
Роздуми Венедикта: Мт. 17,14-23 «Щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом».
Кожна людина завжди, більш чи менш свідома цього, шукає Бога. Однак місце, де ми зустрічаємося глибоко з Богом, це є молитва. Молитва – це наше місце зустрічі, наше будування стосунків з Богом. Саме в молитві ми перемінюємося. Бо не дарма в нашому народі кажуть: «З ким поведешся, в того й наберешся». У молитві Бог її сповнює тим, чого їй не вистачає. Молитва – це те місце, де людина наповнюється всім тим, що посідає Господь – любов’ю, миром, радістю, прощенням та іншим. У молитві людина черпає для себе те, що потребує від Господа.
Що ж є піст? Піст – це є обмеження себе в тому, що не дозволяє нам бути з Богом, що відвертає від Бога, що перериває наші стосунки з Богом. Тому Господь каже, що цей рід бісів виганяється молитвою і постом, значить маємо себе обмежувати в певних речах, і в той же час плекати в житті молитву, бо саме це життя з Богом не тільки перемінює нас особисто, але перемінює і світ навколо нас. Ми бачимо, де з’являлися святі особи, те місце вони освячували. Дотепер місця паломництв, святинь є там, де жили ці святі. Вони своїм життям преобразили інших людей, преобразили місця і обставини.
І тому так само і наше життя: коли ближче ми Господа, то перемінюємося більше, а тоді свідомо чи несвідомо, впливаємо на інших людей; коли ми далі від Бога, так само впливаємо на інших людей тільки в іншому вимірі.
Тому тут є правдиві ті слова Господні: «Шукайте найперше Царства Небесного, а все інше додасться».Знайшовши Бога, пізнавши Бога, бувши з Богом, все тоді в нас і навколо нас перемінюється.