8 (26) Листопада, Неділя 23-тя по Зісланні Святого Духа. Глас 6. Єв. 1.
+ Св. і славного влкмч. Димитрія Мироточця.
Утреня: На „Бог Господь”: тропар недільний гласу двічі, Слава: влкмч., І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря влкмч. Катизми чергові зі звичайними їхніми недільними сідальними октоїха, також полієлей з величаннями влкмч., і „Ангельський собор”, мала єктенія з виголосом „Бо благословиться” й іпакой гласу, також 1-й і 2-й сідальний влкмч. по разу без богородичних, Слава: 3-й сідальний влкмч., І нині: його богородичний. Степенна чергового гласу Єв. Мт. 116 зач.; 28, 16-20. і все інше до канону – неділі. Канон воскресний, Богородиці і влкмч. Катавасія після кожної пісні – «Відкрию». Під час канону відбувається мирування. По 3-ій пісні – кондак-ікос і сідальний влкмч., по 6-ій – кондак-ікос недільний, по 9-ій – світильний недільний, Слава: світильний влкмч., І нині: богородичний недільного світильного. Хвалитних стихир – 8: недільних октоїха чергового гласу – 4 і святого зі „Слава” – 4, з двома його приспівами, поданими на стиховні вечірні (“Праведник як фінік розцвіте…” і “Насаджені в домі Господнім…”). Слава: стихира євангельська, І нині: „Преблагословенна”. По великому славослов’ї – тропар недільний “Воскресши із гробу…”. Відпуст великий з поминанням служби недільної і влкмч.
Часи: тропар недільний, також Слава: влкмч., кондаки – поперемінно, тобто: на 1-му і 6-му – недільний, на 3-му і 9-му – влкмч.
Літургія: Тропар недільний і влкмч., також кондак недільний, Слава: влкмч., І нині: богородичний за гласом наславника кондака недільного. Прокімен, апостол, алилуя, євангелія і причасний – спочатку неділі, а після – влкмч. Ап. – Еф. 220 зач.; 2, 4-10. Єв. – Лк. 38 зач.; 8, 26-39. Влкмч.: Ап. – Тим. 292 зач.; 2, 1-10. Єв. – Йо. 52 зач.; 15, 17-16, 2.
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 мч., Сл.: мч., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мч., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мч. і за днем тижня.
Великомученик Димитрій народився в місті Солуні в Греції.
Батьки, таємні християни, хрестили його і наставили у вірі. Батько його, римський проконсул, помер, коли Димитрій досяг повноліття. Імператор Максиміан Галерій, що вступив на престол в 305 році, призначив Димитрія на місце батька володарем і воєводою Фессалонії.
Головним обов’язком Димитрія було захищати свою область від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього також, щоб він винищував християн. Димитрій замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри.
Звичайно, імператорові незабаром донесли, що проконсул Димитрій – християнин.
Повертаючись з походу проти сарматів (племен, що населяли тоді північнопричорноморські степи), Максиміан зупинився в Солуні. Готуючись до смерті, Димитрій роздав своє майно бідним, а сам віддався молитві й посту.
Імператор заточив проконсула в темницю і почав розважати себе й жителів Солуня гладіаторськими боями в цирку. Християн розшукували й тягли на арену. Відомий серед гладіаторів задерикуватий Лій легко долав лагідних християн у бою і, на радість озвірілому натовпу, скидав їх на списи воїнів.
Юнак Нестор, з християн, відвідав Димитрія у в’язниці, і Димитрій благословив його на єдиноборство з Лієм. Зміцнюваний Богом, Нестор здолав гордого гладіатора й кинув його на списи воїнів. Нестора повинні були нагородити, як переможця, але замість цього його стратили, як християнина.
За наказом імператора в’язничними сторожами було пронизано Димитрія списами в 306 році. Тіло великомученика Димитрія викинули на поживу звірям, але солуняни таємно поховали його. Слуга Димитрія Лупп взяв криваву ризу і перстень мученика та почав ними зцілювати недужих. Його теж стратили.
Під час правління імператора Костянтина Великого (324-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були знайдені його нетлінні мощі. При гробі великомученика Димитрія відбувалися численні Божі чудеса та зцілення.
За правління імператора Маврикія авари, що в тогочассі жили на Дону, осадили місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і 100-тисячне військо облягаючих кинулося навтьоки.
Іншим разом святий врятував місто від голоду.
Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв полонених від ярма невірних і допомагав їм досягти Солуня.
З VII століття із ковчега з мощами святого Димитрія почало витікати запашне і чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: миро «за своєю властивістю – не вода, але густіше за неї і не схоже на жодне з відомих нам речовин… Воно дивніше всіх пахощів не лише штучних, але і по єству створених Богом». З цієї причини великомученика Димитрія назвали мироточивим.