13 (31) Вересня, Неділя 15-та по Зісланні Святого Духа. Глас 6. Єв. 4
+ Положення чесного пояса Пресвятої Владичиці нашої Богородиці.
Ряд.: Апостол. – 2 Кор. 176 зач.; 4, 6-15.
6 Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа. 7 А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8 Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9 нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. 10 Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11 Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12 І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13 Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», – то й ми віримо, тому й говоримо; 14 бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, – воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами. 15 Бо все це ради вас, щоб розмножена благодать через багатьох збагатила подяку на славу Божу.
Євангеліє. – Мт. 92 зач.; 22, 35-46.
35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: 36 “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?” 37 Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: 38 це найбільша й найперша заповідь. 39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. 40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.” 41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: 42 “Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.” 43 Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом, 44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги. 45 Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?” 46 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.
Богородиці: Апостол. – Євр. 320 зач.; 9, 1-7.
1 Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну. 2 Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе». 3 За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих», 4 із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. 5 А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно. 6 І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби, 7 в другий – раз на рік – лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.
Євангеліє. – Лк. 54 зач.; 10, 38-42; 11, 27-28.
38 Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39 Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40 Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” 41 Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42 одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” 27 Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” 28 А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”
Утреня: по „Бог Господь”: тропар недільний гласу двічі, Слава, І нині: свята. Катизми зі звичайними їхніми недільними сідальними октоїха, також полієлей з величаннями свята, і „Ангельський собор”, мала єктенія з виголосом „Бо благословиться” й іпакой гласу, також 1-й і 2-й сідальний свята, Слава, І нині: 3-й сідальний свята. Степенна чергового гласу Лк. зач. 112; 24, 1-12. і все інше до канону – свята. Канон воскресний, Богородиці і два свята. Катавасія після кожної пісні – „Хрест накреслив”. По 3-ій пісні – кондак-ікос недільний і сідальний свята, по 6-ій – кондак-ікос свята, на 9-ій пісні – “Чеснішу”, о 9-ій – світильний недільний, Слава, І нині:свята. Хвалитних стихир – 8: недільних октоїха чергового гласу – 4 і свята – 4, з двома його приспівами, поданими на стиховні вечірні (“Воскресни, Господи, в упокій Твій…” і “Лицю твоєму помоляться…”). Слава: свята, І нині: „Преблагословенна”. По великому славослов’ї – тропар “Воскресши із гробу…”. Відпуст великий з поминанням служби недільної і свята. Після відпусту: Слава, І нині: стихира євангельська.
Часи: тропар недільний, Сл. І нині: свята, кондаки – поперемінно, тобто: на 1-му і 6-му – недільний, на 3-му і 9-му – свята.
Літургія: Тропар недільний і свята, Слава: кондак недільний, І нині: свята. Прокімен, апостол, алилуя, євангелія і причасний – спочатку неділі, а після – свята. Ряд.: Ап. – 2 Кор. 176 зач.; 4, 6-15. Єв. – Мт. 92 зач.; 22, 35-46. Богородиці: Ап. – Євр. 320 зач.; 9, 1-7. Єв. – Лк. 54 зач.; 10, 38-42; 11, 27-28.
Вечірня: „Блажен муж”. „Господи, взиваю” – 6 стихир: Індикту – 3 і прп – 3, Слава: прп., І нині: Індикту. Три читання (Індикту – 2 і прп. – 1): Іс. 61:1-9, Левіт 26:3-25, Муд. 4:7-15. Стиховня Індикту, Слава: прп., І нині: Індикту. Тропар Індикту, Слава: прп., І нині: Собору Пресвятої Богородиці. Відпуст великий з поминаннями прп. Симеона та інших.
13 вересня – покладення пояса Пресвятої Богородиці
Згідно передання, Пресвята Богородиця Марія Сама виплела Свій пояс із верблюжої шерсті та передала його Апостолу Томі, коли возносилася на Небеса. Цим потішила його, бо ж він запізнився на її Успіння.
Оскільки мощей Пресвятої Богородиці немає, бо Вона, згідно церковного передання, взята до Неба всеціло, то пояс, як і її риза, – залишилися нам на згадку про Неї та як доказ того, що Вона жила на землі.
Пояс переховували інші учні після мученицької смерті святого апостола Томи, а тоді поклали його у церкві Влахернській у Константинополі, – там же, де появилася Божа Мати, тримаючи Свій Омофор над народом Константинополя у 9-му столітті, як це бачили святий Андрій Христа Ради Юродивий і його ученик, святий Єпіфаній (це ж – і джерело Свята Покрови). Це – перше Покладення Чесного Пояса відбулося в часі правління Імператора Аркадія (395-408 рр.). Він привіз пояс до Константинополя із Єрусалиму, а його дочка Пульхерія сховала пояс у золотому кивоті в церкві Пресвятої Боородиці. Там він зберігався 5 століть.
Друге Покладення чесного пояса відбулося в церкві Халкопратійській в Константинополі через 500 років. Тоді Константинополем правив імператор Лев Мудрий (або Філософ, 886-911 рр.). Його дружина Зоя була опанована злим духом, який її сильно мучив. У видінні, посланному їй Господом, вона дізналася, що зможе видужати, коли на неї покладуть пояс Пресвятої Боородиці. Тоді всі почали шукати його і знайшли в кивоті церкви Пресвятої Богородиці. Правлячий Патріарх поклав пояс на імператрицю і та в той же час видужала. Із вдячності Богові за це чудо зцілення вона оздобила Пояс золотими нитками і положили його назад у кивот та закрила.
Свято Покладення Чесного Пояса встановили в 12-му столітті. А в столітті 14-му імператор Іван Катакузінос передав пояс до монастиря Ватопедського на святій Горі Афон. На даний час Пояс поділений на три частини, одна з яких зберігається у тому ж монастирі, друга – в монастирі в Трірі (Німеччина), а остання – в Грузії.
Візантійський імператор Аркадій (395-408 рр.) привіз із Єрусалима до Царгорода дорогоцінну реліквію – пояс Матері Божої. Його донька Пульхерія сховала його у золотому кивоті в церкві Пресвятої Богородиці. Там він зберігався п’ять століть.
Згодом, майже через 500 років, Царгородом правив імператор Лев Філософ (886-912 рр.). Його дружина Зоя була опанована злим духом, який її сильно мучив. Вона мала об’явлення від Святого Духа, що звільнеться від нечистого духа і видужає, коли обв’яжеться поясом Пресвятої Богородиці.
Тоді всі почали шукати цю дорогоцінну пам’ятку і знайшли неушкодженою в церкві.
Пояс поклали на хвору царицю, яка одразу видужала, а потім знову сховали його у кивот.
Як пам’ять про цю подію у Церкві встановили свято Покладення пояса Пресвятої Богородиці.