30 (17) Серпня, Неділя 13-та по Зісланні Святого Духа. Глас 4. Єв. 2.
Апостол. – 1 Кор. 166 зач.; 16, 13-24.
13 Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. 14 Нехай усе у вас діється в любові. 15 А благаю вас, брати: Ви знаєте родину Степани, що вона первісток Ахаї і що вони віддали себе святим на службу; 16 то щоб і ви також піддавалися таким людям і кожному, хто трудиться та працює з ними. 17 Я тішуся приходом Степани, Фортуната й Ахаїка: вони вашу неприявність заступили, 18 бо заспокоїли мій дух і ваш. Отож, шануйте таких. 19 Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою. 20 Всі брати вас вітають. Вітайте один одного святим цілунком. 21 Привіт моєю рукою, Павловою. 22 Як хтось не любить Господа, анатема на нього! «Маран ата!» 23 Благодать Господа Ісуса з вами! 24 Любов моя з усіма вами у Христі Ісусі!
Євангеліє. – Мт. 87 зач.; 21, 33-42.
33 Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. 34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. 35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. 37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину. 39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. 40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?” 41 “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.” 42 Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар недільний двічі, Слава: мч., І нині: свята. Катизми чергові, сідальні недільні. „Ангельський собор”. Степенна і прокімен недільні. Єв. Мр. 70 зач.; 16, 1-8. «Воскресіння Христове бачивши…». Псалом 50. Стихира недільна. Канонів 4: перший недільний, другий Богородиці октоїха, третій свята і четвертий мч. По 3-ій пісні – кондак-ікос свята і кондак мч., сідальні мч. і свята. По 6-ій – кондак-ікос недільні. На 9-ій – „Чеснішу”, по 9-ій – „Свят Господь Бог наш”, недільний світильний, Слава: І нині: свята. Хвалитних стихир – 8: недільних – 4 і свята – 4 (з приспівами «Воскресни, Господи, в упокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї» і «Клявся Господь Давидові істиною і не відречеться її»). Слава: стихира євангельська, І нині: „Преблагословенна”. По великому славослов’ї – тропар «Воскресши із гробу». Відпуст великий з поминанням недільним і мч.
Часи: на всіх: тропар недільний, також Слава: на 1-му і 6-му – ще й свята, на 3-му і 9-му – ще й мч. Кондаки: на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му – недільний.
Літургія: тропар недільний і свята, Слава: кондак недільний, І нині: свята. Прокімен, апостол, алилуя, євангелія і причасний – тільки неділі. Ап. – 1 Кор. 166 зач.; 16, 13-24. Єв. – Мт. 87 зач.; 21, 33-42. Замість „Достойно” – приспів і ірмос свята.
Вечірня: катизми нема. На „Господи, взиваю” – 6 стихир: свята – 3 і мчч. – 3. Слава: мчч., І нині: свята. На стиховні: стихири свята. Тропар мчч., Слава, І нині: свята. Відпуст середній з поминанням служби свята і мчч.
30 серпня – священномученика Мирона
Святий мученик Мирон жив у ІІІ столітті, був християнським священиком в Ахаї (Греція).
Він вирізнявся великою вірою у Христа та мав багато чеснот, був лагідним і милостивим до людей, але разом з тим мужнім у захисті своєї віри.
Одного разу, у свято Різдва Христового, святий Мирон здійснював Богослужіння. У храм увійшов місцевий правитель-язичник Антипатр з воїнами, який чинив гоніння на християн, тому прийшов щоб їх схопити.
Бачачи це, святий Мирон почав гаряче заступатися за паству.
За це святого Мирона самого схопили та віддали на катування.
Його повісили і стругали тіло залізними гребенями. Потім пресвітера кинули в розжарену піч, але Господь зберіг мученика від смерті. Тоді правитель став примушувати мученика поклонитися ідолам. Отримавши від святого Мирона тверду відмову, Антипатр наказав різати ремені з його шкіри. Святий Мирон взяв один з ременів і кинув його в обличчя мучителя. Прийшовши в лють, Антипатр велів стругати святого Мирона залізом по тілу, а потім віддав мученика на поживу звірам. Але звірі його не чіпали. Відчуваючи себе переможеним, Антипатр в безсилій люті покінчив самогубством. Святого Мирона відвели в місто Кизик, де йому відрубали голову мечем († 250 р.).
За свою непохитну віру і вірність Христові аж до смерті святий мученик Мирон залічений до лику святих.