17 (4) Серпня, понеділок. Тиждень 12-ий по Зісланні святого Духа.
Свв. сімох отроків, що в Ефесі. Св. прпмчц. Євдокії.
(преподобна Євдокія не має служби в Мінеї, лише згадується в календарі)
Апостол. – 2 Кор. 179 зач.; 5, 10-15.
10 Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле. 11 Знаючи, отже, що таке острах Господній, ми переконуємо людей; Богові ж ми стали явні, та надіюся, що й у ваших сумліннях ми – явні. 12 Не хочемо самих себе вам знову поручати, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, – не тим, що в серці. 13 Бо коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас. 14 Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли. 15 А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.
Євангеліє. – Мр. 2 зач.; 1, 9-15.
9 Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані. 10 І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. 11 І голос ізлинув з неба: Ти єси Син мій любий, у тобі – моє уподобання. 12 І відразу Дух повів його в пустиню; 13 і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили. 14 А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, 15 кажучи: Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар мчч. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря мчч. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха та мчч. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світил. мчч., І нині: богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря мчч. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – мчч.
Літургія: вся служба дня. Ап. – 2 Кор. 179 зач.; 5, 10-15. Єв. – Мр. 2 зач.; 1, 9-15.
Вечірня: катизма чергова. На „Господи, взиваю я” – 6 стихир: передсвяття – 3 і мч. – 3. Слава: І нині: передсвяття. На стиховні: стихири передсвяття. Тропар мч., Слава, І нині: передсвяття. Відпуст середній з поминанням служби дня і мч.
17 серпня – святої преподобномучениці Євдокії, сімох отроків з Ефесу
Свята преподобномучениця Євдокія була римлянкою із багатого знатного роду, жила в Римі у IV столітті.
В ті часи на Рим нападали перси на чолі із царем Сапором ІІ (Великим) (310-381 рр.) і під час нападів населення забирали в полон.
Святу Євдокію спіткала така ж доля, її разом із 9000 християнами взяли в полон.
Перебуваючи в полоні, свята проповідувала християнство серед перських жінок і багатьох з них навернула до Христа. Однак це дуже не сподобалося перському правителю, який був поганином. Тому він вирішив позбутися небезпечної християнки. Її піддали довготривалим жорстоким катуванням після чого відрубали голову мечем († бл. 362-364 рр.)
Сім отроків з Ефесу: Максиміліан, Ямвлих, Мартиніан, Іоан, Дионисій, Єксакустодіан (Констянтин) і Антонін жили в III столітті за правління імператора Декія.
Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, решта юнаків – синами інших знатних ефеських громадян. Хлопці були друзями з дитинства, і всі перебували на військовій службі.
Коли імператор Декій (249-251) прибув в Ефес, він повелів всім громадянам з’явитися для принесення жертви язичницьким божествам; непокірних же чекали муки та страта. Сім молодих хлопців не підкорилися наказу, за що були приведені до імператора. Тут вони сміливо сповідали свою віру в Христа. З них негайно були зняті ознаки військової відмінності – військові пояси. Проте Декій відпустив їх на волю, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він буде знаходитися в поході. Хлопці пішли з міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час в молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Намолодший з них – святий Ямвлих, одягаючись в жебрацький одяг, ходив в місто і купував хліб. В одному з таких виходів у місто він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб представити на суд. Святий Максиміліан надихнув друзів вийти з печери і добровільно з’явитися на суд. Дізнавшись, де ховаються отроки, імператор повелів закласти вхід в печеру каменями, щоб вони померли в ній з голоду і спраги. Двоє із сановників, присутніх при замуруванні входу в печеру, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять святих, вони вклали серед каменів запечатаний ковчег, в якому знаходилися дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи хлопців і обставини їх страждань і смерті.
Але Господь навів на хлопців дивний сон, який продовжувався майже два століття. На той час гоніння на християн припинилися, хоча за правління святого благовірного царя Феодосія Молодшого (408-450) з’явилися єретики, які відкидали воскресіння мертвих в Друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Тоді Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сімох отроків.
Власник ділянки, на якій знаходилася гора Охлон, почав будувати кам’яну споруду, і робочі розібрали вхід в печеру. Господь оживив отроків, і вони прокинулися немов від звичайного сну, не підозрюючи, що пройшло майже 200 років. Тіла їх і одяг був абсолютно нетлінний. Готуючись прийняти муки, отроки доручили святому Ямвлиху ще раз купити їм хліб в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, хлопець здивувався, побачивши на воротах святий хрест. Почувши вільно промовлене Ім’я Ісуса Христа, він почав сумніватися, що прийшов в своє місто. Розплачуючись за хліб, святий отрок подав торговцеві монету із зображенням імператора Декія і був затриманий за те, що нібито приховав скарб старовинних монет. Святого Ямвлиха привели до градоначальника, у якого в той час знаходився Ефеський єпископ. Слухаючи дивні відповіді хлопця, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам відправився разом з народом до печери. Біля входу в печеру єпископ вийняв з купи каменів запечатаний ковчег і відкрив його. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків і обставини замурування печери за велінням імператора Декія. Увійшовши до печери і побачивши в ній живих хлопців, всі зраділи і зрозуміли, що Господь, через пробудження їх від довгого сну, відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Незабаром сам імператор прибув в Ефес і розмовляв з хлопцями в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу до загального воскресіння. Імператор хотів кожного з отроків покласти в дорогоцінну раку, але, з’явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб тіла їх були залишені в печері на землі.
Такі чуда являє нам Господь через Своїх вірних.