29 (16) липня, середа. Св. свщмч. Антиногена і десятьох учнів його.
Апостол. – 1 Кор. 154 зач.; 13, 4-14, 5.
4 Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, 5 не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; 6 не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; 7 все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. 8 Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне. 9 Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. 10 Коли настане досконале, недосконале зникне. 11 Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. 12 Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний. 13 Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов. 1 Змагайте до любови, але бажайте гаряче духовних дарів, особливо ж – дару пророцтва. 2 А хто говорить мовами, той не людям говорить, лише Богові; бо ніхто його не розуміє: він говорить духом таємні речі. 3 Хто ж пророкує, то говорить людям: на повчання, попередження, розраду. 4 Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву. 5 Я хочу, щоб усі ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто мовами говорить, – хібащо він пояснює, щоб Церква мала повчання.
Євангеліє. – Мт. 80 зач.; 20, 1-16.
1 І приступили фарисеї та садукеї і, спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба. 2 А він у відповідь сказав їм: “Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо; 3 а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати? 4 Рід лукавий і перелюбний шукає знаку, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони.” І покинув їх і пішов звідти. 5 Коли перепливли учні на той бік, забули взяти хліба. 6 Ісус сказав їм: “Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської.” 7 Вони ж перемовлялись між собою і говорили: “Бо ми не взяли хліба.” 8 Помітив це Ісус і каже: “Чого перемовляєтесь між: собою, маловіри, – тому, що не взяли хліба? 9 І досі не збагнули? Чи ж ви не пам’ятаєте п’ятьох хлібів для п’ятьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали? 10 Ані тих сімох хлібів для чотирьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали? 11 Тож як же не розумієте, що я не про хліб вам говорив, коли казав: Бережіться закваски фарисейської і садукейської?” 12 Тоді ті зрозуміли, що він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки. 13 Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?” 14 Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.” 15 “На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?” 16 Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.”
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свщмч. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря свщмч. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха та свщмч. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світил. свщмч., І нині: хрестобогородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свщмч., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря свщмч. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – свщмч.
Літургія: вся служба дня. Ап. – 1 Кор. 154 зач.; 13, 4-14, 5. Єв. – Мт. 80 зач.; 20, 1-16.
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 влкмчц., Сл.: влкмчц., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар влкмчц., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря влкмчц. і за днем тижня.
В цей день Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті святого священномученика Атиногена і десятьох учнів його.
Про святого священномученика Атиногена дійшло мало відомостей до наших днів. Відомо, що він був возведений у єпископський сан та вірно служив Христу словом і ділом. Мав своїх учнів, яких навчав віри Христової та життя богоугодного. В час страшного переслідування християн ганебним злочинцем Діоклетіаном святого єпископа Атеногена і його десять учнів було вбито у вірменському місті Севастії. Так святий Атиноген разом із учнями гідно завершим своє земне життя та отримав невянучий вінець у Царстві Небеснім. Св. Василій Великий вважав Атиногена автором гарної церковної пісні “Світе тихий”, яку співають у церквах східного обряду на Вечірні.