18 (5) липня, субота. + Прп. Атанасія Атонського.
Ряд.: Апостол. – Рим. 108 зач.; 12, 1-3.
1 Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. 2 І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале. 3 Ласкою, яка мені дана, я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному.
Євангеліє. – Мт. 39 зач.; 10, 37-11, 1.
37 Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. 38 Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. 39 Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. 40 Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. 41 Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. 42 Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.” 1 Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.
Прп.:Апостол. – Гал. 213 зач.; 5, 22-6, 2.
22 А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23 тихість, здержливість. На тих то нема закону. 24 Ті ж, що є Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями. 25 І коли ми живемо духом, то духом і ходімо. 26 Не будьмо марнославні, задерикуваті між собою, завидущі одні одним. 1 Брати! Коли б хтось попав у якусь провину, то ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности, пильнуючи себе самого, щоб і собі не впасти у спокусу. 2 Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа.
Євангеліє. – Лк. 24 зач.; 6, 17-23.
17 Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18 Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19 Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. 20 Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже. 21 Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. 22 Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради. 23 Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар прп. двічі, Слава, І нині: богородичний з недільних, за гласом тропаря прп. Катизми чергові зі сідальними прп., також полієлей з величаннями. Степенна 4-го гласу, перший антифон. Прокімен, Єв. – Мт. 43 зач.; 11, 27-30. Пс. 50, і стихира прп. Канонів 2: перший Богородиці, другий прп. По 3-ій пісні – сідальний прп. По 6-ій – кондак-ікос прп. По 9-ій – світильний прп. Хвалитні стихири прп. – 4. Слава: прп., І нині: богородичний, за гласом наславника. По великому славослов’ї з трисвятим – тропар прп., Слава, І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря прп. Відпуст великий з поминанням тільки служби прп.
Часи: тропар і кондак прп.
Літургія: все – тільки прп. Апостол і євангелія спочатку – Ряд.: Ап. – Рим. 108 зач.; 12, 1-3. Єв. – Мт. 39 зач.; 10, 37-11, 1. Прп.: Ап. – Гал. 213 зач.; 5, 22-6, 2. Єв. – Лк. 24 зач.; 6, 17-23.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 10 стихир: 7 неділ., 3 прп., Сл.: прп., І нині: догмат гласу. Прокімен дня. Стиховня неділ. По “Отче наш” тропар воскресний, Сл.: прп., І нині: богородичний з неділ. за гласом тропаря прп. Великий відпуст з помин. неділі і прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мт. 10, 37–11, 1: «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене».
Ці слова можуть бути для нас дуже різкими. Чи Господь заздрісний нашій любові до когось, а тим більше до батьків? Йдеться про щось інше. Що все що ми маємо дає нам Господь.
Дуже важливо за нашими батьками, братами, сестрами, як також і хрестами побачити Господа. Саме Бог дав нам наших батьків. Кого б ми могли любити, коли б Він нам не дав їх, кого б ми могли шанувати, цінувати, коли Господь нам би не послав. Можливо, це перше нам ще легше прийняти, хоч з трудом, бо ми їх хочемо посідати. Це мої батьки. Та не забуваймо, що вони від Бога. Друге є нам трудніше. Бо цей хрест, який Бог нам дає, це також мій хрест, і це Бог мені дав.
Важливо побачити, як за нашими батьками, друзями чи будь-якими іншими цінностями, скарбами ─ Бога, так і варто побачити за тими чи іншими прикростями, хрестами – Господа. Так, як для приготування страв є спеції солодкі та гіркі, але одні й інші є важливими. Так, як для лікування хвороби є ліки солодкі та гіркі, а ті й інші потрібні. Так само в нашому житті. Все, що дає Господь, все посилає і дає зі своєї любові!
Рим. 12, 1–3 «Кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному»
Для нас може здаватись дивним цей вислів апостола Павла, чому потрібно думати скромно. Чому людина не може розважати і роздумувати про великі речі, великі і поважні справи? Коли апостол вказує думати скромно, значить вказує думати, наскільки ми спроможні на цей момент. Так, ми все більше можемо для себе відкривати глибинні таємниці Божого буття, пізнавати Всесвіт, пізнавати людину, самого себе, Господа, але завжди маємо задовольнятись тим розумінням, яке маємо на даний час.
Коли буде потрібно для нас і нашої користі відкривати все більше і більше, то Бог дасть нам спроможність це зробити. Тому, тішмося тими знаннями і тими розуміннями, які маємо на ту хвилю нашого життя. Коли будемо тішитись тим, то Бог буде відкривати і давати більше і більше.
+Венедикт