17 (4) липня, п’ятниця. Св. Андрея, архиєп. Критського, Єрусалиміта.
Прп Марти, матері св. Симеона Дивногорця.
Апостол. – 1 Кор. 139 зач.; 7, 35-8, 7.
35 Кажу це вам на вашу користь, – не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа. 36 Коли ж хтось думає, що він негоже чинить супроти дівчини своєї, дозволивши перецвісти їй, і так мало б бути, то нехай робить, що хоче, він не згрішить; нехай одружується. 37 Але коли хтось твердо стоїть при своїй думці, і, без примусу, маючи владу робити, що захоче, вирішив у своїм серці берегти свою дівчину, той робить добре. 38 Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, а той, хто не віддає, робить ще краще. 39 Жінка – прив’язана до свого чоловіка, скільки віку його. Коли ж чоловік умре, вона вільна; за кого вона хоче, може вийти заміж, аби лише у Господі це було. 40 Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого. 1 Щождо ідоложертовного м’яса, то всім нам відомо, бо маємо знання; знання ж роздимає, а любов будує. 2 Коли хтось думає собі, що він щось знає, той ще не знає, як треба знати. 3 Якже хтось любить Бога, той спізнаний ним. 4 Отже, відносно споживання ідоложертовного м’яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі, і що немає іншого Бога, крім одного. 5 Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, – їх бо і справді є чимало, отих богів, та чимало тих панів, – 6 для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого – ми; і один Господь Ісус Христос, через якого – усе, і ми через нього. 7 Та не всі мають це знання. Деякі з-за привички до ідолів аж по сьогодні споживають м’ясо як ідольську жертву, а сумління їхнє, бувши слабке, скверниться.
Євангеліє. – Мт. 63 зач.; 15, 29-31.
29. Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. 30 Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх. 31 І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свят. (2), Сл. прп., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. Катизми чергові, сідальні Октоїха. Канон Октоїха, свят. та прп. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, свят. Сл.: світил. прп., І нині: богородичний. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свят., Сл. прп., І нині: богород. за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – тропар дня; на 6-му – храму; на 3-му – свят. та 9-му – прп.
Літургія: вся служба дня. Ап. – 1 Кор. 139 зач.; 7, 35-8, 7. Єв. – Мт. 63 зач.; 15, 29-31.
Вечірня: „Блажен муж”. На „Господи, взиваю” стихир – 6 всі прп. Слава: прп., І нині: богородичний-догмат 5-го гласу. Прокімен дня і три читання прп.: Муд. 3:1-9, Муд. 5:15-6:3, Муд. 4:7-15. Стиховня ціла прп., зі своїми приспівами. До наславника прп. добирається богородичний з недільної стиховні за гласом наславника. Тропар прп., Слава, І нині: богородичний з недільних за гласом тропаря прп. Відпуст великий з поминанням тільки служби прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Мт. 15, 29–31: «…Він зціляв їх».
До Ісуса Христа приводили всіх кривих, калік, сліпих, німих, усіх тих, що мали якісь дефекти, не були цілісні, а Господь зціляв їх. Бачимо, що зцілення йшло разом з проповідуванням Євангелії, бо Ісус дбав про повноту зцілення, про цілість духа, душі і тіла.
Кожна наша хвороба, це є розбиття цілісності. Хвороба тілесна розбиває нашу цілісність тіла, хвороба духовна розбиває нашу цілісність духовну, душевна хвороба розбиває цілісність душевну, психічну. А Господь є Той, який зціляє.
Що ближче ми до Господа, що більше Господь є в нас, то все більше Він нас зціляє. Зціляє духовно і душевно, і тілесно. Людина стає гармонійною, стає цілісною. Ставаймо ближчими до Господа і станемо цілісними особами, які мають повноту життя!
1 Кор. 7, 35–8, 7 «Для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого – ми»
У нашому житті діється дуже багато подій, за якими з часом можемо зрозуміти, що ніщо не є випадковість, що все стається в свій час і на своєму місці. Тому, що є один Бог, який створив Вселенну, Який покликав кожного з нас з буття і Який дає в кожну подію нашого життя все, що лиш потрібно для нашого добра, для нашої користі.
Вміймо цінувати Господа, який управляє і панує над всім в житті кожного з нас. Вміймо дивитися на своє життя з погляду Божого плану і жити так, щоб той план втілювати!
+Венедикт