28 (15) червня, Неділя 4-та по Зісланні Святого Духа. Глас 3. Єв. 4.
Всіх святих українського народу.
Св. прор. Амоса. Прп. Єроніма, пресвітера Стридонського.
Ряд.: Апостол. – Рим. 93 зач.; 6, 18-23.
18 та що, звільнившися від гріха, стали слугами праведности. 19 Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення. 20 Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности. 21 Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній – смерть. 22 Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець – життя вічне. 23 Бо заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.
Євангеліє. – Мт. 25 зач.; 8, 5-13.
5 Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: 6 “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” 7 Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” 8 Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. 9 Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.” 10 Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. 11 Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, 12 а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.” 13 І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години.
Свв.:Апостол. – Рим. 99 зач.; 8, 28-39.
28. Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, – покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. 29. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; 30 яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив. 31 Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? 32 Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, – як же разом із ним не подарує нам усього? 33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог – той, що оправдує; 34 хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, – він заступається за нас. 35 Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36 Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.» 37 Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас. 38 Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39 ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.
Євангеліє. – Мт. 10 зач.; 5, 1-16.
1 Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; 2 а він, відкривши уста, почав навчати їх: 3 “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. 4 Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. 5 Блаженні засмучені, бо будуть утішені. 6 Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. 7 Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. 8 Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. 9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. 10 Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. 11 Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. 12 Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами. 13 Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди. 14, Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15 І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16 Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
Утреня: по „Бог Господь”: тропар недільний двічі, Слава: Святим, І нині: недільний богородичний за гласом Святих. Катизми чергові і сідальний недільний, полієлей, величання, „Ангельський собор”. Степенна 3-го гласу. Прокімен недільний. Єв. – 4, Лк. 112 зач.; 24: 1-12. Псалом 50. Канонів 4: недільний з ірмосом, хрестовоскресний, без ірмоса, Богородиці, без ірмоса і Святих без ірмоса. На 9-ій – „Чеснішу”; по 9-ій – „Свят Господь Бог наш” (3) і черговий недільний світильний; Слава: Святих, І нині: їхній богородичний. Хвалитних стихир – 8: 5 недільних і 3 Святих з двома їхніми приспівами; Слава: євангельська стихира, І нині: „Преблагословенна”. Відпуст великий з поминанням недільним і Святих.
Часи: тропар недільний, Слава: Святих, кондак – тільки Святих.
Літургія: тропар недільний і Святих; Слава, і нині: кондак Святих. Прокімен недільний гласу і Святих; алилуя Святих, апостол-євангелія неділі і Святих; причасний „Хваліте Господа” і Святих „Радуйтеся праведні”. Ряд.: Ап. – Рим. 93 зач.; 6, 18-23. Єв. – Мт. 25 зач.; 8, 5-13. Свв.: Ап. – Рим. 99 зач.; 8, 28-39. Єв. – Мт. 10 зач.; 5, 1-16.
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 свят., Сл.: свят., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар свят., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря свят. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Неділя 4 тижня по П’ятдесятниці
Мт. 5, 1–16: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі»
Сьогодні Господь називає блаженствами те, що ми по-людськи вважаємо терпінням, несправедливістю, і чого не бажаємо ні собі, ні своїм близьким. Коли настають проблеми, ми швидше хочемо їх позбутись, навіть якщо згадати про шлях до блаженства проходить через труднощі, все одно нелегко сприйняти, що Господь послав їх нам.
Часами першим, що ми можемо відчути у трудних і проблеиатичних ситуаціях є злість: на ближніх, на ворогів, на себе, на Бога. Але якщо сприйняти кожну з цих ситуацій як ту, що її дарував Господь, щоб щоб ми перемінювались, ставали ближчі до Нього, зростати в Ньому, тоді ми зможемо відшукати той сенс, який закладений у кожній події. Уміймо всі невигоди нашого життя сприймати, як нагоди стати ближчими до Бога, ставати активнішим учасником Його Царства!
4 Рим. 8, 28–39 «Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?»
Апостол Павло категорично вказує, що ніщо зовнішнє, щоб не діялось і не відбувалось, не може нас віддалити від Христа. Згадаймо тут приклад мучеників, навіть коли їм відбирали життя, але не могли відібрати від них Господа. Більше від цього, вони раділи, що можуть потерпіти за Господа!
Ми ж часто є невдоволені щоденними обставинами, нарікаємо на них, маємо претензії до когось чи до чогось. Це значить, що нам бракує розуміння, що все є так, як нам дав Господь. Вміймо розуміти, що ті обставини трудні, складні та проблематичні, вони не є понад нашу силу. Які б труднощі нам ставали на перешкоді, ми завжди можемо залишитися з Богом.
+Венедикт