26 (13) червня, п’ятниця. Св. мчц. Акилини. Св. Трифилія, єп. Левкусії Кипрської.
Апостол. – Рим. 107 зач.; 11, 25-36.
25 Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни – щоб не були самі в собі велемудрі, – що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою; 26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність. 27 Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.» 28. З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків, 29. бо дари Божі і покликання незмінні. 30 Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, 31 так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя. 32 Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати. 33 О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги! 34 Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником? 35 Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане? 36 Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.
Євангеліє. – Мт. 44 зач.; 12, 1-8.
1 Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, заходилися рвати колосся і їсти. 2 Побачили це фарисеї і кажуть до нього: “Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу”. 3 Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? 4 Як ото він увійшов у .дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, 5 Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й провини не мають? 6 Я ж: кажу вам, що тут більше, ніж храм. 7 Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили. 8 Бо Син Чоловічий – Господь і суботи.”
Утреня: по “Бог Господь” тр. мчц. (2), Сл., І нині: богород. за гласом тр. мчц. Катизми черг., сідал. Октоїха. Канонів 3: два Октоїха і третій мчц. Катавасія тільки по 3-ій, 6-ій, 8-ій та 9-ій піснях – ірмос канону мчц. По 3-ій – сідал. мчц. По 6-ій – конд.-ікос мчц. По 9-ій – світил. Октоїха, Сл.: світил. мчц., І нині: хрестобогород. світил. мчц. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тр. мчц., Сл., І нині: богород. за гласом тр. мчц. Відпуст середній з помин. дня і мчц.
Часи: на 1-му тр. і конд. дня; на 3-му та 9-му – тр. і конд. мчц.; на 6-му – тр. і конд. храму.
Літургія: антифони дня. Тр. дня, Сл., І нині: конд. дня; прокімен, алилуя і причасний дня. Ап. – Рим. 107 зач.; 11, 25-36. Єв. – Мт. 44 зач.; 12, 1-8.
Вечірня: «Блажен муж». На “Господи, візвав я” 8 стихир блаженних мчч., Сл.: мчч., І нині: богородичний-догмат за гласом Сл. Вхід. Прокімен дня і три читання мчч.: Іс. 43, 9-14; Муд. 3, 1-9; Муд. 5, 15-23; 6, 1-3. Литія мчч. Стиховня мчч. По благословенні хлібів тропар «Богородице Діво» (2) і мчч. (1). Відпуст великий з помин. мчч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
П’ятниця 4 тижня по П’ятдесятниці
Мт. 12, 1–8 «Я милосердя хочу, а не жертви»
Кожен з нас дізнається про Бога все більше і більше, але жодне наше знання про Бога, не замінить нам особистих стосунків з нашим Творцем. Бо лише в особистому пізнанні ми зможемо чинити те, що Йому миле в кожній конкретній ситуації.
Господь вказує, що хоче милосердя, це ту на що ми здатні іщо в наших зусиллях. Це не лише дотримуватись традицій, обов’язків, але проявляти милосердя до кожної людини, яку Господь послав нам у конкретних обставинах нашого життя.
Маємо завжди пам’ятати, що все, що ми посідаємо в нашому житті, і те, що Бог нам обіцяє у житті вічному, було б неможливим без Божого милосердя. Будьмо, отже, милосердними, як наш Небесний Отець!
Рим. 11, 25–36 «Все бо від Нього, через Нього і для Нього»
Наше життя дуже коротке, в когось менше – в когось більше, але все одно – декілька десятків років, це небагато. І було б великою помилкою той короткий час витратити на марні прив’язання до земних речей, які лишаться на землі, коли ми помремо.
Якщо б люди пам’ятали, що ми всі вийшли від Господа, то б не забували, що треба саме для Нього жити і до Нього прямувати. Тому найліпшим для кожної людини є намагатися виконувати Божу волю і своїм життям прямувати до Його Царства, а не прив’язуватись до скороминучих речей..
+Венедикт