10 (28) червня, середа. + Прп. Микити, єп. Халкидонського.
Апостол. – Рим. 87 зач.; 4, 13-25.
13 Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, – 14 бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: 15 закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу. 16 Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім, 17 як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед тим, в кого він увірував, – перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.» 18 Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!» 19 Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло – було ж йому яких сто років – і на завмерле лоно Сари. 20 Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж – скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, 21 зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати. 22 Тому і пораховано йому це за оправдання. 23 І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому, 24 але й про нас, яким віра порахується, – нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, 25 що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.
Євангеліє. – Мт. 23 зач.; 7, 21-23.
21 Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, 22 Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? 23 І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!
Утреня: по “Бог Господь”: тропар прп. (2), Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря прп. Катизми черг., сідальні Октоїха. Пс. 50. Канон Октоїха та прп. По 9-ій пісні – світильний Октоїха, Сл.: світильний прп., І нині: його богород. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: богород. за гласом тропаря прп. і за днем тижня.
Часи: на 1-му – дня; на 6-му – храму; на 3-му та 9-му – прп.
Літургія: вся Служба дня. Ап. – Рим. 87 зач.; 4, 13-25. Єв. – Мт. 23 зач.; 7, 21-23.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 8 стихир свята, Сл., І нині: свята. Прокімен дня. Три читання свята: Вих. 16, 1-3, 11-15, І Цар. 17, 2-16, І Сам. 21, 2-7. Литія і Стиховня свята. На благословенні хлібів: тропар свята (3).
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Середа 2-го тижня після П’ятдесятниці
Мт. 7, 21–23: «…той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.»
Сьогодні Господь вказує, що лише наше декларування віри в Бога і визнання того, що ми є християнами, не робить нас ближчими до Нього. Ми насправді наближаємося до Отця, коли чинимо Його волю. Ісус ставить великий знак питання для кожного з нас, чи завжди ми готові сказати Богові: «Нехай буде воля Твоя»?
Як нам не тяжко було б прийняти обставини, людей, події, але саме цього від нас сподівається Господь. Щоб вміли пізнавати Його волю і чинити її. І головне не те, чи є в нас для цього сили, а чи є бажання йти за Його волею. Якщо ми щиро прагнемо слухатись Бога, то Він дасть нам для цього потрібні сили, мудрість і терплячість, щоб Його воля стала дійсністю нашого життя.
Рм. 4, 13–25 «Зовсім був певний, що він обіцяне спроможний виконати»
У нашому житті, ми ухвалюємо ті чи інші рішення на основі свого попереднього досвіду, знань, які маємо, або того, що нам щось підказав, допоміг. Ми часто відштовхуємось від видимих речей, особливо коли нам бракує іншого досвіду – духовного. А коли вже усі людські можливості вичерпані, спроможності дати собі раду вже немає, тоді ми починаємо казати, що лишилось лише довіритись Богові. Те, що мало бути першим, тобто наша довіра до Бога, часто буває останнім.
Ніхто не був посоромлений, хто покладався на Господа. За взірець Господь дає Авраама, який довірився Богові, і що було неможливе по-людському, по-Божому стало можливим. Тому не дивімося навколо себе, ніколи не шукаймо собі якогось виходу чи оправдання, що це є неможливо. Все можливо для того, хто довіряє Господові!
+Венедикт