7 (25) червня, Неділя 1-ша по Зісланні Святого Духа. Всіх святих. Глас 8. Єв.1
+Третє віднайдення чесної голови св. прор., Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана.
Апостол. Євр. зач. 330; 11, 33-12, 2;
33 що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34 силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35 Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36 Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; 37 їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38 вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. 39 І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40 бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість. 1 Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2 вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.
Євангеліє. Мт. зач. 38; 10, 32-33. 37-38; 19, 27-30.
32 Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. 33 Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним. 37 Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. 38 Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. 27 Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?” 28 Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. 29. І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. 30 Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”
Утреня: по “Бог Господь” тропар неділ. (2), Сл.: тропар Всіх святих, І нині: богород. за гласом «Слава». Катизми дві черг. з сідальними неділ. ”Ангельський собор”, іпакой, степенна, прокімен 8-го гласу. Єв. Мт. зач. 116; 28, 16-20. “Воскресіння Христове”, Пс. 50. Канон воскресний та Всіх святих. Катавасія “Відкрию уста мої”. По 3-ій – сідальний Всіх святих, Сл., І нині: його богород. По 6-ій – конд.-ікос Всіх святих. Співаємо “Чеснішу”. По 9-ій – світильний неділ., Сл.: Всіх святих, І нині: богород. Хвалитні: 8 стихир – 5 – неділ. і 3 – Всіх святих, Сл.: стихира євангел., І нині: “Преблагословенна”. По вел. славослов’ї – тропар “Воскресши із гробу”. Відпуст великий.
Часи: на всіх тропар неділ., Сл.: Всіх святих. Кондаки: Всіх святих.
Літургія: тропар неділ., Всіх святих, Сл.: кондак Всіх святих, І нині: неділ. Прокімен, алилуя – неділ. і Всіх Святих. Ап. Євр. зач. 330; 11, 33-12, 2; Єв. Мт. зач. 38; 10, 32-33. 37-38; 19, 27-30. Причасний “Хваліте” та “Радуйтеся праведні”.
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 Октоїха; 3 ап., Сл.: ап., І нині: богород. за гласом «Слава». Прокімен дня. Стиховня Октоїха. По “Отче наш”: тропар ап., Сл., І нині: богород. відпустовий за гласом тропаря ап. і за днем тижня.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Неділя Всіх Святих
Мт. 10, 32 – 33, 37 – 38; 19, 27-30 «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним.»
Ми неминуче в своєму житті свідчимо або не свідчимо про Бога. Часто живем в ілюзії, що можемо заховати нейтральний стан, але це не так. Загалом завжди або крок в сторону Бога, або від Бога. Часто тішимо себе думками, що ті чи інші обставини наближать до Бога, а ті чи інші віддаляють. Будь – які обставини можуть нас як наблизити до Бога, так і віддалити. Це залежить від нас. Обставини самі не роблять нас ні святими ні грішними. В сьогоднішню неділю святкуємо память всіх святих. Ті, які зуміли всі обставини свого життя так використати, щоб жити досконало, свято. Вони не мали кращих чи гірших обставин від нас. Вони мали такі обставини, які їм дав Бог. По – людськи можливо інколи вони були легші від наших, але здебільшого трудніші, але це давав і посилав Господь, щоб саме в цих обставинах вони прийшли до святості. Так само і наше життя. Господь дає кожну людину, кожну подію, дає нам нашу працю, нашу родину, щоб саме там, в тих конкретних обставинах нашого життя ми визнавали і свідчили нашу віру у Бога нашим життям.
Євр. 11, 38–12, 2 «Маючи навколо себе таку велику хмару свідків… біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри»
Усі ми віруємо в Бога, але в це слово «вірую» кожен вкладає своє поняття, розуміння, кожен з нас по-різному зростає у цій «своїй» вірі. Тому важливо, щоб ми мали когось, хто є прикладом віри для нас. Церква окреслює цих осіб як святих, тобто тих, які своїм життям, не зважаючи на зовнішні обставини, незважаючи на типи характеру, які вони мали, були витривалі в вірі, слідували, вірували і йшли за Господом і подобились до Нього в святості.
Так само і ми вдивляючись у подвиги святих, будьмо витривалі в цій дорозі за Господом. І тоді отримаємо свою нагоду, як і усі ті свідки, що вдивлялися пильно в Ісуса.
+Венедикт