21 (8) травня, четвер, + ВОЗНЕСЕННЯ ГОСПОДНЄ.
+ Св. ап. і єв. Йоана Богослова. Прп. Арсенія Великого.
Утреня: по “Бог Господь” тропар свята (2), Сл., ап. І нині: свята. Сідальні свята, Полієлей, Величання, приспів болгарський, сідальний свята. Степенна, 4-го гласу: “Від юності моєї”, прокімен свята. Єв. Мр. зач. 71; 16, 9-20 (3-є неділ.). Пс. 50 та стихира свята. Канонів 2: свята і ап. Катавасія – ірмос канону Зіслання Св. Духа. По 3-ій – сідальний свята. По 6-ій – конд.-ікос свята. Немає “Чеснішу”. По 9-ій – світил. свята, Сл.: ап.: І нині: свята. Хвалитних стихир 6: 3 свята і 3 ап. Сл., І нині: свята. По вел. славослов’ї – тропар ап. Сл.: І нині: свята. Відпуст великий свята і ап.
Часи: на всіх тропар свята Сл.: ап. Кондак: 1-му і 6 – му свята, 3 – му і 9 – му ап.
Літургія: антифони, вхідне та все інше – свята. Тропар свята і ап. Сл.: ап. І нині: свята: Ап. – Ді. 1 зач.; 1, 1-12. Єв. – Лк. 114 зач.; 24, 36-53. Ап. – Ап. – 1 Йо. 68 зач.; 1, 1-7. Єв. – Йо. 61 зач.; 19, 25-27; 21, 24-25.
У сам день свята, в посвяття та віддання свята замість “Ми виділи…” і “Нехай сповняться…” співаємо стих “Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя”.
Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, візвав я” 8 стихир, 3 свята і 5 св., Сл: св., І нині: свята. Прокімен дня. Читань три: Прип. 8, 22-30; Прип. 3, 13-16; 8, 6; Муд. 4, 7-15. Стиховня св., Сл.: св., І нині: свята. По “Отче наш”: тр. св., Сл., І нині: свята. Відпуст великий з поминанням св.
Лк. 24, 36–53: «А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо».
36 Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!” 37 Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. 38 Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? 39 Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.” 40 Сказавши це, він показав їм руки й ноги. 41 А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?” 42 Вони подали йому кусень печеної риби. 43 Він узяв його й спожив перед ними. 44 Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.” 45 Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, 46 і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, 47 і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. 48 Ви – свідки того (всього). 49 Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.” 50 І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. 51 А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. 52 Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, 53 і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.
Вдивляючись в особу Ісуса Христа, розуміємо, що Він, незважаючи на те, що є Другою Особою Божою, як Людина жив в часі, мав своє народження, розвивався, проповідував, пройшов Хресну Дорогу, страждав, воскрес і вознісся.
Так само і кожному з нас Бог дав різні етапи життя, обставини, ближніх. Вміймо ці обставини цінувати, побачити за ними невипадковість, яку дає нам Бог. Через цей конкретний момент, обставини, Господь окреслює нашу місію, в цьому житті, показує, чого Він від нас очікує.
Ісус показав нам своїм життям, що навіть Він, мав місію окреслену в часі та беззастережно слухався волі Отця, так і ми маємо окреслену місію, час і обставини, яку маємо намагатися зрозуміти і виконати. Стараймося цю місію, яку передбачив для нас Господь, виконати якнайкраще!
Ді. 1, 1–12
«Ісус робив та що навчав від початку аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав»
1 Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку 2 аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. 3 Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. 4 Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; 5 бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. 6 Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» 7 Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. 8 Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» 9 І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. 10 І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі 11 і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.» 12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу.
Бог, який є Альфою і Омегою, Початком і Кінцем нашого буття, завжди діяв в історії людства і діяв в житті кожного нас. У Старому Заповіті Господь в різний спосіб промовляв до вибраного народу. В Новому Заповіті Бог діяв через Ісуса Христа, Сина Божого, який народився як людина, прожив певний відлік часу, був розп’ятий, воскрес і вознісся, лишив цей люд, до якого прийшов.
Тепер ми живемо в часі, коли діє в особливій мірі Дух Святий. Але всюди Бог діяв і діє. Чи це Бог Отець чи Син, чи Дух Святий. Так і в нашому житті. Які б його етапи не відбувалися, щоби не діялось, але Бог завжди присутній. Щоб не ставалось, чи це були приємні ситуації, чи трудні та складні, чи ми були повні ласки і благодаті після Сповіді та Причастя, чи ми після падіння і гріха, але Бог як діяв завжди в історії, так і діє в житті кожного з нас.
+Венедикт