11 (28) травня, Понеділок. Тиждень 5-ий після Пасхи.
Свв. апп. Ясона й Сосіпатра. Свв. мчч. Дади, Максима й Кинтиліяна. Св. Кирила, єп. Турівського.
Апосол. – Ді. 30 зач.; 12, 2-17.
2 Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. 3 Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. 4 Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. 5 Отож, Петра стерегли у в’язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. 6 Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7 Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. 8 Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» 9 Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. 10 Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. 11 Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.» 12 Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися. 13 Як він постукав у хвіртку брами, вийшла послухати дівчина, на ім’я Рода; 14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, а вбігши, сповістила, що Петро стоїть при брамі. 15 Ті їй сказали: «Ти збожеволіла!» Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: «То його ангел.» 16 А Петро далі стукав. І відчинили і, побачивши його, нестямилися. 17 Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам.» І, вийшовши, пішов у друге місце.
Євангеліє. – Йо. 32 зач.; 8, 42-51.
42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене. 43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні. 44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. 45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. 46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? 47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.» 48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» 49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж – зневажаєте мене. 50 Слави для себе я не шукаю. Є – хто шукає і судить. 51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»
Утреня: по “Бог Господь”: тропар свята і апп. Сл.: мчч., І нині: свята. Катизми черг., сідальні свята. Пс. 50. Канон свята, апп. і мчч. По 9-ій пісні – світильний апп., Сл.: мчч., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар апп., Сл.: мчч., І нині: свята. Відпуст середній з помин. апп. і мчч.
Часи: на всіх тропар свята; на 3 тропар апп. на 9 – Сл: тропар мчч. Кондаки: на 1 та 6 – свята; на 3 апп. на 9 – мчч.
Літургія: антифони неділ. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята; Прокімен, алилуя і причасний свята. Ап. – Ді. 30 зач.; 12, 2-17. Єв. – Йо. 32 зач.; 8, 42-51. Замість “Достойно” – ірмос 9-ї пісні канону свята.
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 мчч. і 3 прп., Сл.: прп., І нині: свята. Прокімен дня. Стиховня свята. По “Отче наш” – тропар мчч., Сл.: прп., І нині: свята. Відпуст середній з помин. мчч. і прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Понеділок 5-го тижня після Воскресіння
Йо. 8, 42–51: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви Мене».
Знаємо, що діти подібні на своїх батьків: на маму, на тата. Іноді, навіть дивлячись на дітей можемо впізнавати, хто їхні батьки. І подібна річ, мала би бути з нами, християнами: «По ваших ділах пізнають, чиї ви діти».
Саме наше життя, а як каже сьогодні Євангеліє, наша любов, яку ми маємо до інших показує, наскільки ми близькі до свого Бога, наскільки ми носимо Його в собі. Те, наскільки ми маємо любов у собі: любов до кожної людини в кожній ситуації, показує, наскільки це божественне життя наповнює нас.
Постараймось усвідомити, що у всіх наших життєвих ситуаціях Бог потребує, щоб ми виявляли і давали людям любов, а, остаточно, несли їм Бога!
Ді. 12, 12–17
«Господь вивів його з в’язниці»
Як часто в нашому житті кажемо, що добре, що мені пощастило в тій чи іншій ситуації, добре, що так склалися обставини, добре, що з тією людиною зустрівся. Але маємо бути свідомі, як християни, що ніщо не діється випадково. Все діється в свій час, за Божою волею і з любові Божої.
І тому дуже важливо бачити за всім, що діється, присутність Господню, лише тоді нас сповнить велика радість і великий мир, ми зрозуміємо, наскільки Бог завжди близький в житті кожного з нас.
+Венедикт