6 (23) травня, середа, Преполовення П’ятидесятниці.
+Св. влкмч., побідоносця і чудотворця Юрія.
Свята: Апостол. – Ді. 34 зач.; 14, 6-18.
6 вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю, 7 і там звіщали Євангелію. 8 У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. 9 Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися, 10 сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити. 11 Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.» 12 І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові. 13 І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. 14 Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи: 15 «Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них, 16 який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, 17 хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!» 18 Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.
Євангеліє. – Йо. 26 зач.; 7, 14-30.
14 А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати. 15 І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.» 16 А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене. 17 Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе. 18 Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому. 19 Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?» 20 Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?» 21 А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь. 22 Тим то дав вам Мойсей обрізання, – воно й не від Мойсея, лише від предків, – і ви обрізуєте чоловіка в суботу. 23 Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, – ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! 24 Не судіте з вигляду зовнішнього – судіте справедливим судом!» 25 Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити? 26 Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос? 27 Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.» 28 Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, – а того ви не знаєте. 29. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.» 30 Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього – не настала бо ще його година.
Влкмч.: Апостол. – Ді. 29 зач.; 12, 1-11.
1 Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2 Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. 3 Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. 4 Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. 5 Отож, Петра стерегли у в’язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. 6 Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7 Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. 8 Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» 9 Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. 10 Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. 11 Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.»
Євангеліє – Йо. 52 зач.; 15, 17-16, 2.
17 Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! 18 Ненавидить вас світ – то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. 19 Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. 20 Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене – переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали – зберігатимуть і ваше. 21 Та все те робитимуть вам за моє ім’я, не знають бо того, хто послав мене. 22 Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! 23 Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить. 24 Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, – гріха не мали б вони. А так – ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого. 25 Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини! 26 Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. 27 Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.»
1 «Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися. 2 Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.
Утреня: по “Бог Господь” тропар свята двічі, Сл.: тропар влкмч., І нині: свята. Полієлей з Величанням, сідал. влкмч. Сл., І нині: свята. Степенна 4-го гл. Єв. – Лк. 63 зач.; 12, 2-7. “Воскресіння Христове” (1). Пс. 50. Канонів 2: свята і влкмч. По 3-ій – конд.-ікос і сідал. влкмч., Сл., І нині: сідал. свята. По 6-ій – конд.-ікос свята, по 9-ій «Чеснішу» не співаємо. Світил. влкмч., Сл., І нині: світил. свята. Хвалитних стихир 6: 3 свята і 3 влкмч., Сл.: влкмч., І нині: свята. Після Вел. славослов’ї тропар влкмч., Сл., І нині: свята.
Часи: на всіх тр. свята, Сл. влкмч. Кондаки: на 1-му і 6-му – свята, на 3-му і 9-му — влкмч.
Літургія: антифони воскресні. Тропар свята і влкмч., Сл.: влкмч., І нині: кондак свята. Прокімен, алилуя влкмч. Свята: Ап. – Ді. 34 зач.; 14, 6-18. Єв. – Йо. 26 зач.; 7, 14-30. Влкмч.: Ап. – Ді. 29 зач.; 12, 1-11. Єв – Йо. 52 зач.; 15, 17-16, 2. Ірмос свята. Причасний свята і влкмч.
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята і 3 мч., Сл.: мч., І нині: свята. Прокімен дня. Стиховня свята. По “Отче наш” – тропар мч., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. мч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Середа 4-го тижня після Воскресіння
Йо. 6, 35–39: «Я – хліб життя. Хто приходить до мене – не голодуватиме».
Як часто в житті ми панікуємо, маємо страх іноді перед незначними речами, переживаємо, як поводитися в тій ситуації, з тою людиною, як вирішимо ту проблему, як розв’язати конфлікт, як укласти своє майбутнє.
Коли ми опиняємося в хиткому становищі, то бачимо, наскільки ми слабі в своїй вірі, довірі до Бога. Наскільки ми несвідомі того, що саме Він керує нашим життям, що без Його волі не впаде і волосинка з нашої голови.
Бог є Той, Хто завжди дбає про нас, завжди турбується і пильнує нас. Вміймо на Нього покладатися, вміймо довіряти Йому, вміймо бути свідомим того, що Господь, Який дав нам життя, кожну його мить підтримуватиме нас і дасть все, що ми для цього потребуємо.
Ді. 8, 18–25
«Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа»
Симон хотів купити Дари Святого Духа, хотів придбати те, що не можемо придбати. Він не міг зрозуміти закономірності духовного життя, що все, що ми маємо, не можна ні купити, ні продати, бо все є Божим даром! Що більше, не можна купити Святого Духа!
Дух Святий приходить до нас, коли ми приготовляємось, коли ми смиренні, коли працюємо над собою. Ми не можемо змусити Бога дати нам щось, бо Дух Святий приходить там, де є родюча рілля, готова приносити Його плоди! Інколи ми стаємо схожі на того Симона, коли намагаємось торгуватися з Богом, пропонувати Йому якийсь наш подвиг взамін за те, чого ми просимо. Не страждаймо на духовну симонію, працюймо найперше над собою, і Святий Дух обов’язково сповнить нас своїми дарами!
+Венедикт