4 (21) травня, Понеділок., Тиждень 4-ий після Пасхи.
+Св. свщмч. Януарія і тих, що з ним. Св. мч. Теодора, що в Персії.
Апостол. – Ді. 24 зач.; 10, 1-16.
1 А був у Кесарії один чоловік на ім’я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським, 2 побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. 3 Бачив він – десь коло дев’ятої години дня – ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього та йому мовив: «Корнилію!» 4 Той видивився на нього і, переляканий, озвався: «Що, Господи?» А він сказав до нього: «Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе. 5 Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. 6 Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря.» 7 І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували, 8 і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу. 9 Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись коло шостої години. 10 Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от, як йому готували, найшов захват на нього: 11 бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана чотирма кінцями, і спускається на землю. 12 Були ж у ній всякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці. 13 І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!» 14 Петро ж відповів: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.» 15 І знову, вдруге, залунав голос до нього: «Що Бог очистив, ти не погань.» 16 Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо.
Євангеліє. – Йо. 24 зач.; 6, 56-69
56 Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому. 57 Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною. 58 Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.» 59 Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі. 60 Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» 61 Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу? 62 А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, – що тоді? 63 Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух – ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя. 64 Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його. 65 Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.» 66 Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили. 67 Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?» 68 Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного! 69 Ми й увірували й спізнали, що ти – Божий Святий.»
Утреня: по “Бог Господь”: тропар неділ. (2), Сл.: свщмч., І нині: богород. з неділ. за гласом «Слава». Сідальні: 1-ий – Октоїха, 2-ий – свята. “Воскресіння Христове” (1). Пс. 50. Канон свята і свщмч. По 9-ій пісні – світильний свщмч. (2), Сл., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар неділ., Сл.: свщмч., І нині: неділ. богород. за гласом тропаря свщмч. Відпуст середній з помин. свята і свщмч.
Часи: на всіх тропар неділ., Сл.: на 3-му та 9-му – тропар свщмч. Кондаки: на 1-му та 6-му – Тріоді; на 3-му та 9-му – свщмч.
Літургія: антифони неділ. Тропар неділ., Сл.: кондак Тріоді, І нині: кондак Пасхи. Прокімен, алилуя неділ. Ап. – Ді. 24 зач.; 10, 1-16. Єв. – Йо. 24 зач.; 6, 56-69. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасний «Тіло Христове прийміть».
Вечірня: катизма чергова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята і 3 прп., Сл.: прп., І нині: свята. Прокімен дня. Стиховня свята. По “Отче наш” – тропар прп., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. прп.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Понеділок 4-го тижня після Воскресіння
Йо. 7, 1–13 «Ще Мій час не надійшов».
Греки окреслювали час словом «chronos» (все відбувається хронологічно, хронометр – пристрій, який міряє час). І так ми живемо у цьому час: є наше минуле, яке вже відбулося, наше майбутнє, якого ми завжди очікуємо, і теперішній час, який Богом нам даний.
Інше розуміння часу – «kairos» – час Божий. І Божий час, не в тім, що Бог якось особливо діє в нашому житті, бо Бог діє повсякчас, а в тім, що для нас важливо вміти бачити Того, який приходить. Бог, який приходить в наше життя, який промовляє до нас, який діє повсякчасно.
Дуже важливо вміти зустріти Бога, а найбільше – дякувати Йому, коли Він дає Себе нам відчути, коли це є час Його відвідин.
Ді. 10, 1–16
«Що Бог очистив, ти не погань»
Що для нас значить смерть і Воскресіння Христа – Бог визволив від полону диявола кожну людину і весь Всесвіт. Усе тепер належить Богові, але ми маємо це розуміти і цим жити, як вільні, як Його спадкоємці. Диявол хіба обманом і спокусою може нас відводити від Бога, але ніхто і ніщо не може бути віддалене від Господа, бо Бог вже викупив нас від неволі гріха.
Які б ми падіння не мали, які б трудні життєві ситуації не переживали, які б обставини не були для нас складні й непрості, пам’ятаймо завжди, що Господь вже все і всіх відкупив, Бог вже все очистив, Богові все належить. І наша віра, покладання на Бога, життя в Його авторитеті дасть нам силу проходити через нелегкі обставини нашого життя.
+Венедикт