26 (13) квітня, Неділя 3-я після Пасхи, Про мироносиць. Глас 2. Єв. 3.
+ Св. свщмч. Артемона і тих, що з ним.
Апостол. – Ді. 16 зач.; 6, 1-7.
1 Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі. 2 Тоді дванадцятеро прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити. 3 Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби; 4 самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова.» 5 Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, 6 і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки. 7 І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків були слухняні вірі.
Євангеліє. – Мр. 69 зач.; 15, 43-16, 8.
43 – Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44 Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер. 45 Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; 46 а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; 47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.
1 Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2 Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3 та й говорили між собою: Хто нам відкотить камінь від входу до гробу? 4 Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, – був бо дуже великий. 5 Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, – і вжахнулись. 6 А він до них промовив: Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. 7 Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам. 8 І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар воскрес. (2), Сл.: “Благообразний Йосиф”, І нині: “Ангел при гробі”. Сідальні свята. Ангельський собор. Іпакой, степенна і прокімен 2-го гласу. Єв. Мр. 71 зач.; 16, 9-20. “Воскресіння Христове” (3), стихира неділ. Канон Пасхи, Богородиці та свята. Катавасія – «Воскресіння день». По 3-ій – конд.-ікос Пасхи, сідальний свята, Сл., І нині: свята, по 6-ій – конд.-ікос свята. Немає “Величай, душе моя”. По 9-ій – “Свят Господь Бог наш” (3), світильний Пасхи, Сл.: свята, І нині: той самий. Хвалитніх стихир: 8 воскрес., Сл.: стихира євангел., І нині: “Преблагословенна”. По вел. славослов’ї – тропар “Воскресши із гробу”. Відпуст Пасхи (без хреста).
Часи: на всіх тропар воскрес., Сл.: ”Благообразний Йосиф”; кондак свята.
Літургія: тропар воскрес. і “Благообразний Йосиф”, Сл.: кондак свята, І нині: “Хоч і у гріб зійшов Ти”. Ап. – Ді. 16 зач.; 6, 1-7. Єв. – Мр. 69 зач.; 15, 43-16, 8. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасні – «Тіло Христове» і «Хваліте».
Вечірня: катизми нема. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята і 3 свят., Сл.: свят., І нині: свята. Прокімен дня. Стиховня Октоїха, Сл., І нині: свята. По “Отче наш”: тропар “Благообразний”, Сл.: тропар свят., І нині: «Мироносицям-жінкам, при гробі ставши, Ангел промовляв: «Миро для мертвих годиться, Христос же явився тлінню непідвладним». Відпуст середній з помин. свята і свят.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Неділя Мироносиць 3-го тижня після Воскресіння
Мр. 15, 43–16, 8: «Купили пахощів, щоб піти та намастити Його».
Уявімо собі той час, коли Христа арештували, били і насміхалися, коли Він переносив усі бичування, йшов Хресною дорогою, падаючи, знемагаючи від болю і спраги, коли Його розіп’яли, і Він помер на Хресті. Жінкам і Апостолам було непросто пережити цю ситуацію. Кожен з них не був готовий до такого перебігу подій, тому робив, що міг, займав таку поставу, на яку був спроможний.
Жінки не могли віддати останню шану Христові, бо заходила субота, а в суботу не можна було працювати. Тому вони йдуть до гробу рано-вранці наступного дня після суботи, щоб вшанувати Христа – намастити Його миром.
Сьогодні приклад цих жінок вчить нас, що для християнина важливо придивлятися до потреб інших, прислухатися до того, як Бог хоче через нас простягнути до когось руку допомоги. Про кого подбати? Кому вділити свою увагу, зусилля, старання, час? Вміти побачити потребу іншого біля себе – цього Бог, без сумніву, завжди очікує від нас. Вміймо ж, як ті жінки, рано-вранці, тобто, за першої ж можливості, побачити того, хто нас потребує, і не вагаючись допомагати.
Ді. 6, 1–7
«Ми ж будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова»
Ми спостерігаємо непросту картину з життя перших християн, коли зростає їхня кількість, починаються замішання, бо стає складніше припильнувати усі служіння і одночасно не занедбати проповідування Євангелія і молитву. Саме тому апостоли обирають дияконів – мужів доброї слави, які мають пильнувати служіння ближнім.
Цей уривок нам вказує, наскільки важливо молитися і віддавати славу Богу, величати та проповідувати. Що б навіть через такі благородні служіння, як допомога бідним, вдовам і хворим, не можна занедбувати безпосереднього служіння Творцю. Це для нас великий знак, що без глибоких стосунків з Богом, ми не можемо служити ближньому!
+Венедикт