24 (11) квітня, п’ятниця. +Св. свщмч. Антипи, єп. Пергаму Азійського.

Апостол – Ді. 13 зач.; 5, 1-11.

1 Один чоловік, на ім’я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток 2 і сховав дещо з ціни, – а знала про те і його жінка; решту ж приніс і поклав у ногах апостолів. 3 Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля? 4 Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі? Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога.» 5 Почувши ці слова, Ананія впав та й умер. І страх великий огорнув усіх тих, що чули те. 6 Тоді молодші встали, обгорнули його, взяли набік і поховали. 7 Через яких може три години, не знаючи, що сталося, увійшла його жінка. 8 Озвався Петро до неї: «Скажи мені, чи ви за стільки то були продали поле?» Вона відповіла: «Так, за стільки.» 9 Тоді Петро до неї: «Як то, що ви змовилися, щоб спокушувати Господнього Духа? Ось ноги тих, що поховали твого чоловіка на порозі, вони й тебе винесуть.» 10 І вмить вона впала йому в ноги та й умерла. Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка. 11 Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те.

Євангеліє. – Йо. 17 зач.; 5, 30-6, 2.

30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене. 31 Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе. 32 Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, – правдиве. 33 Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду. 34 Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися. 35 Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись. 36 Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, – ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав. 37 І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи. 38 І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, – ви бо не віруєте в того, кого він послав. 39 Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, – а й вони свідчать за мене! 40 Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним. 41 Слави не приймаю я від людей. 42 Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога. 43 В ім’я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли. 44 Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте? 45 Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей – ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте. 46 Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він! 47 Не віривши ж його писанням – як моїм словам повірите?»

1 По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря. 2 І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.

Утреня: по “Бог Господь” тропар свята (2), Сл.: свщмч., І нині: свята. Сідальні свята. “Воскресіння Христове” (1). Пс. 50. Канон свята і свщмч. По 9-ій пісні – світильний свщмч. (2), Сл., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар свщмч., Сл., І нині: свята.

Часи: на всіх тропар свята, Сл.: на 3-му та 9-му – тропар свщмч. Кондаки: на 1-му та 6-му – свята; на 3-му та 9-му – свщмч.

Літургія: антифони воскресні. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята. Ап. – Ді. 13 зач.; 5, 1-11. Єв. – Йо. 17 зач.; 5, 30-6, 2. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасний свята.

Вечірня: катизма рядова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята, 3 прп. Сл.: прп., І нині: догмат, що віддається. Прокімен дня. Стиховня свята, Сл., І нині: свята. По “Отче наш”: тропар прп., Сл., І нині: свята. Відпуст великий з помин. свята і прп.

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця 2 тижня

Йо. 5, 30–6, 2: «Шукаю я не Своєї волі, лише волі Того, Хто послав мене».

Христос в різних випадках вказував на те, що Він не прийшов чинити власну волю, але волю Отця. Христос нам показує Отця, являє Отця, є іконою Отця, сповнює волю Отця.

Так кожен з нас, хто хоче називатись християнином, покликаний пізнавати волю Божу і чинити її, як це робив Христос. Тому, що Господь покликав нас до життя, з своїй любові до нас. І в цьому Бозі, який є нашим Творцем, Тим, Хто надав нам життя, можемо відкривати і пізнавати, що є правдивим добром, правдивим щастям, правдивою у житті.

Але це не є питання якогось примусу, що ми маємо чинити, бо так Бог хоче. Бог є любов і те, «що Він хоче» – найкраще, що може бути для нас. І часто у своєму житті бачимо, що бували плани і справи, на які ми витратили багато зусиль намарно. Тільки Бог знає і показує нам, що є правдивим добром для нас.Спробуймо шукати, пізнавати, молитися до Бога, щоб дав нам жити цією його волею, бо це найкраще добро для нас!

Ді. 5, 1– 11

«І страх великий огорнув усіх тих, що чули те»

Бачимо, що чоловік Ананій з своєю дружиною Сафірою вирішили обдурити апостолів. Хоча майно й було їхнє і ніхто їх не змушував його продавати і жертвувати на Церкву. Однак факт, що входячи у християнську спільноту, вони допустилися брехні, не були до кінця відверті, свідчить про те, що вони не до кінця довіряли Богові, а все ж покладались на себе і своє багатство.

Цей приклад показує кожному з нас, що дуже легко перевірити себе, на кого ми уповаємо: на Бога, на себе, на друзів, на посаду, на гроші, на маєтки… Однак довіряти Богові завжди виплатиться, бо всі люди – не всемогутні, а все багатство – тлінне. І коли ми більше починаємо довіряти Йому, то все більше починаємо розуміти, що саме Бог є Господом і володарем Вселенної та усього нашого життя!

+Венедикт