22 (9) квітня. середа. + Св. мч. Євпсихія.
Апостол. – Ді. 11 зач.; 4, 13-22.
13 Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом; 14 та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти. 15 Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили: 16 «Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо. 17 Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім’я нікому з людей.» 18 І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса. 19 Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, – розсудіть! 20 Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.» 21 Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося. 22 Чоловік же, над яким сталося це чудо оздоровлення, мав понад сорок років.
Євангеліє. – Йо. 15 зач.; 5, 17-24.
17 А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.» 18 За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його – не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові. 19 І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить. 20 Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися. 21 Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче. 22 Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, 23 щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його. 24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
Утреня: по “Бог Господь” тропар свята (2), Сл.: мч., І нині: свята. Сідальні свята. “Воскресіння Христове” (1). Пс. 50. Канон свята і мч. По 9-ій пісні – світильний мч. (2), Сл., І нині: світильний свята. Стиховня свята. По “Отче наш”: тропар мч., Сл., І нині: свята.
Часи: на всіх тропар свята, Сл.: на 3-му та 9-му – тропар мч. Кондаки: на 1-му та 6-му – свята; на 3-му та 9-му – мч.
Літургія: антифони воскресні. Тропар свята, Сл., І нині: кондак свята. Ап. – Ді. 11 зач.; 4, 13-22. Єв. – Йо. 15 зач.; 5, 17-24. Замість «Достойно» – «Ангел сповіщав». Причасний свята.
Вечірня: катизма рядова. На “Господи, візвав я” 6 стихир: 3 свята, 3 мчч. Сл.: мчч., І нині: свята. Прокімен дня. Стиховня свята, Сл., І нині: свята. По “Отче наш”: тропар мчч., Сл., І нині: свята. Відпуст середній з помин. свята і мчч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Середа ІІ-го тижня
Йо. 5, 17–24: «Отець мій творить аж по цю пору, тож і Я творю»
Хоч ми і називаємося християнами, віримо у Бога, але часто не навчені побачити Його у нашому житті. Навіть не зважаючи на те, що Христос став для нас людиною, а ми причащаємося Його Тілом і Кров’ю, Бог часто у нас віддалений від нашого життя, від обставин, в яких ми перебуваємо. Але дуже важливо вміти бачити Бога в нашому житті, бачити Його в кожній ситуації.
Маємо вправлятися в тому, щоб шукати Бога. Як діти грають в хованки і шукають щось що є , але заховане. Там і ми маємо вчитися знайти Його, бо Він є присутній повсякчас, навіть коли нам здається, що Він далеко і лишив нас самих зі своїми проблемами. У молитві «Царю Небесний» ми самі про це кажемо: «всюди єси і все наповняєш». Бог повсякчас присутній в нашому житті, діє повсякчас, як каже Святе Письмо, ми у Ньому живемо і дихаємо, ходимо в Бозі. Спробуймо навчатись досвідчувати і пізнавати Бога, який постійно присутній в нашому житті.
Ді. 4, 13–22
«Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати»
Живучи в суспільстві, маємо шанувати порядки, закони, звичаї і традиції цього суспільства, вони дають в певній мірі, якнайкраще функціонувати суспільству, людям. Поруч з цим маємо розуміти, що Божі закони стоять вище, аніж людські, суспільні законів. Різні держави можуть ухвалювати різні закони, одні – захищають добро людини, інші – шкодять їй. Однак Божі Закони, навіть ті, яких ми не розуміємо, завжди діють нам на добро.
Господь створив Вселенну, яка існує за Божими законами, і той, хто опирається їм, не може бути щасливим. Саме тому той, хто розуміє вищість Божих законів над людськими примхами, які їм суперечать, ніколи не буде противитись Богові.
+Венедикт