17 (4) квітень, Світла п’ятниця.
+ Прпп. Йосифа, піснописця, і Юрія, що в Малеї.
Апостол. Ді. зач. 7; 3, 1-8;
1 Петро і Йоан ішли у храм на молитву о дев’ятій годині. 2 А був там чоловік кривий від лона матері своєї, якого приносили і клали щодня біля дверей храму, що звалися Красними, просити милостині від тих, що йшли до храму. 3 Як тільки він побачив Петра і Йоана, що саме входили у храм, попросив у них милостиню. 4 Петро з Йоаном, споглянувши на нього, сказали: «Глянь на нас!» 5 Той вдивлявсь у них, сподіваючися щось від них дістати. 6 Петро промовив: «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» 7 І схопивши його за правицю, підвів його, і тієї хвилі окріпли його ноги з суглобами. 8 Встав той, зірвавшись, і почав ходити й увійшов з ними у храм, ходячи, підскакуючи і хвалячи Бога.
Євангеліє. Ів. зач. 7; 2, 12-22.
12 По тому ж подався він у Капернаум, він сам і його мати й брати та учні його, і перебули там декілька днів. 13 Незабаром була юдейська Пасха, тож Ісус вирушив до Єрусалиму 14 і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж. 15 І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав. 16 Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!» 17 Пригадали тоді його учні, що написано було: «Ревність дому твого поїдатиме мене». 18 А юдеї озвались і мовили до нього: «Яким знаком доведеш, що таке чиниш?» 19 Ісус відрік їм у відповідь: «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю.» 20 Юдеї ж відказали: «Будовано храм цей сорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?» 21 Та він говорив про храм свого тіла, 22 тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік.
Утреня: все, як у неділю Пасхи. Канон Пасхи буде з малими єктеніями лише по 3-ій, 6-ій та 9-ій піснях. На Хвалитних: 4 неділ. стихири гл. 6 та стихири Пасхи.
Часи Пасхальні.
Літургія: все – як у день Воскресіння. Прокімен, г. глас 8: На всю землю. Ап. Ді. зач. 7; 3, 1-8; Єв. Ів. зач. 7; 2, 12-22.
Вечірня: по “Благословенний Бог наш” – “Христос воскрес” (3) із стихами як на Пасхальній Утрені. Мирна єктенія. На “Господи, візвав я” стихири неділ. гл. 8[1], великий прокімен, г. 8 “Дав єси спадкоємство”. На стиховні – стихира 8-го гл. “На хрест вийшов Ти, Ісусе” і стихири Пасхи.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Світла п’ятниця
Євангеліє
Йо. 2, 12–22: «Зруйнуйте храм цей, а Я його за три дні поставлю».
Знаємо, що Господь говорить не про храм, як споруду, а про Своє Воскресіння: євреї Його вб’ють, але Він воскресне. Бачимо, що Ісус поступово відкривав цей спасительний Божий задум своїм учням. Бо незважаючи на своє покликання, вони були людьми, які мали і страхи, і слабкості. Тому потрібна була велика Божа мудрість і сила Святого Духа, щоб вони зрозуміли і прийняли таку страшну подію. А щобільше – потім і самі сміливо йшли на смерть за свою віру.
Погляньмо на наше життя. Як часто ми маємо страхи навіть перед тим, що нам завдають якихось кривд, несправедливо до нас ставляться, ображають, обманюють, вже не кажучи про смерть за свою віру. Як нам непросто переносити щоденні труднощі!
Але Святе Писання нам каже: «Хто з Христом не терпів, той з Христом не воскресне». Так само Господь деколи допускає, щоб ми переходили через ті терпіння, страждання, невигоди, труднощі, проблеми нашого життя, бо саме вони провадять нас до перемін, остаточно до преображення, до воскресіння з Христом!
Апостол
Ді. 3, 1–8
«Що ж маю, те тобі даю»
Бачимо, що цей бідний чоловік, кривий від лона матері, не міг дати собі ради сам, не міг працювати, тому його приносили до дверей храму, щоб він збирав милостиню. Він був упокорений своїм фізичним станом, був залежним від інших людей, просив на прожиття… Апостол Петро, бачачи його фізичну каліцтво, не дає йому матеріальних речей, а дає щось значно більше. І не лише, як би це нам здавалося, що дає йому просто здоров’я, ні, дає те, чого він потребує.
Ми часто просимо щось, звертаємось до Бога, і Він дає нам згідно нашої нужди і потреби. Маємо також розуміти, що як Бог дає нам те, що нам правдиво потрібне для нашого добра, так і ми маємо давати людям щось більше, ніж лише матеріальне. Треба допомагати, звичайно, іншим людям і у матеріальних справах, але пам’ятати, що людина хоче більшого. Людина хоче Бога, духовного життя, хоче жити в правді і в мирі, то ж найголовніше страраймося давати людям Бога.
+Венедикт