11 (29) квітня, Велика Субота.
+Прп. Марка, єп. Аретусійського, і Кирила диякона, і ін., що з ним при Юліяні-мучителеві постраждали.
Апостол. – Рим. 91 зач.; 6, 3-11.
3 Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися? 4 Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. 5 Бо якщо ми з’єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння. 6 Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити; 7 бо хто вмер, той від гріха звільнився. 8 Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним, 9 знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує. 10 Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. 11 Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі.
Євангеліє. – Мт. 115 зач.; 28, 1-20
1 Після ж вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. 2 І ось великий зчинився землетрус, – ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. 3 Вигляд його був, неначе блискавиця, а одежа, як сніг, біла. 4 Зо страху перед ним сторожа затремтіла й стала, наче змертвіла. 5 Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: “Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. 6 Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав. 7 Та біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї, – там ви його побачите. Я вам сказав.” 8 І вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити йото учнів. 9 Аж: ось Ісус зустрів їх і каже: “Радуйтеся!” Ті підійшли й кинулися йому в ноги і вклонилися. 10 Тоді Ісус сказав їм: “Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать.” 11 Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. 12 Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей 13 і звеліли: “Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. 14 А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати.” 15 Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями – аж по цей день. 16 А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. 17 Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися. 18 Ісус же приступив і промовив до них: “Дана мені всяка влада на небі й на землі. 19 Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; 20 навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.”
Часи: на всіх тропар і кондак Великої суботи.
Вечірня з Літургією св. Василія Великого: катизми нема. На “Господи, візвав я” 8 стихир: 4 воскресні 1-го гласу і 4 Тріоді, Сл.: Тріоді, І нині: догмат 1-го гласу. Вхід з Євангелієм, нема прокімена, а відразу читання Тріоді, поділені на дві частини, між якими співаємо “Заспіваймо Господеві”. Після останнього читання співаємо “Господа славте”. По мал. єктенії – виглас “Бо ти святий єси”, “Ви, що в Христа хрестилися” і далі за чином Літургія св. Василія Великого. Ап. – Рим. 91 зач.; 6, 3-11. Після апостола лик замість Алилуя співає протяжно і торжественно на глас 7 останній стих 81 псалма “Воскресни Боже” як приспів до всіх інших його стихів. Тим часом священнослужителі у вівтарі переодягаються у світлі ризи, також переодягають у все світле престол, жертовник і аналої. Перед Євангелієм і після нього лик співає: Слава Тобі, Господи, слава Тобі. Єв. – Мт. 115 зач.; 28, 1-20. Замість Херувимської пісні – “Нехай мовчить всяка плоть”. Замість “Достойно” – “Тобою радується” або “Не ридай наді мною Мати”. Причасний Тріоді «Востав, мов зо сну, Господь».
По закінченні заамвонної молитви ієрей благословляє хліби й вино.
Відпуст Великої Суботи: Христос, істинний Бог наш, що задля нас, людей, і нашого ради спасіння волею положився у гробі плоттю і зійшов на Ад, молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, во святих отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Після відпусту, за галицькою традицією, перед Плащаницею тропар Благообразний Йосиф тричі, з поклонами.
Де є такий звичай, ввечорі в Велику Суботу відбувається читання всієї книги Діянь святих Апостолів. Перший читець, вийшовши на середину храму, промовляє: Діяння святих Апостолів благослови, отче, прочитати.
Тоді ієрей: Молитвами святих Апостолів, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас.
Читець: Амінь. І починає читати.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Страсна субота
Мт. 28, 1–20: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа».
Ми знаємо, що смерть Христа, радше, Його терпіння, Хресна дорога, а потім смерть – це не кінець, бо після цього було Воскресіння. І Воскресіння Христа не є щось далеке, що не стосується нас. Через прийняття християнства, хрещення, життя у Христі кожен з нас покликаний нести Христа цьому світові.
Людина завжди шукає Бога, чи вона цього свідома більше чи менше, але її дух спраглий за перебуванням зі своїм Творцем. Наше завдання – приносити Христа кожній людині, яку Бог ставить на нашій дорозі, щоб ми стали Його знаряддям і світлом для світу.
Вдумаймося у наше покликання – принесення Бога кожній людині! Ми є до цього спроможні. Бог вірить в нас, Бог знає, що ми можемо це робити. Тому Бог посилає кожного з нас нести Його усьому світу.
Рим. 6, 3–11
«Бо якщо ми з’єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння».
Дивлячись на диявола, можна побачити в чому була його помилка: він думав, якщо Бог став людиною, він зможе знищити Його. Але обманувся. Так, він знищив людину, розп’яли Христа, Христос, як людина сходить до Аду, де не було Бога, але сходить, як Богочоловік, бо був Богом і людиною, чоловіком одночасно. Бог преображує, дає спасіння, воскресіння людини.
Знаючи це, маємо розуміти, що хто є з Богом, ніколи не вмре. І жодні диявольські підступи не зможуть нас відірвати від Божої любові. Якщо будемо над цим роздумувати, то зможемо зрозуміти, чому такими відважними були мученики, бо вони не боялися смерті, вони знали, що коли вони є з Богом, то хто їм що може зробити. Як відбере життя, то відбере життя земне, але не відбере цього буття з Богом, Життя Вічного. Тож якщо ми з Богом, то ми будемо з Богом не тільки наше земне життя, але будемо з Ним і в Вічності.
+Венедикт