29 (16) березня, Неділя 5-та Великого посту. Глас 1. Єв. 9.
Апостол Євр. 321 зач.; 9, 11-14.
11 Христос же, з’явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, – 12 і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, – увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. 13 Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, 14 то скільки більше кров Христа, – який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, – очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!
Євангеліє Мр. 47 зач.; 10, 32-45.
32 Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: 33 Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; 34 і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне. 35 Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим. 36 Він же їм відповів: Що хочете, щоб я зробив вам? 37 Зволь нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі. 38 Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь? 39 Ті йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40 Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, – не моя річ вам дати, а кому приготовано. 41 Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. 42 Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. 43 Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44 і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45 Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
Утреня: по “Бог Господь”: тропар неділ. (2), Сл.: мчч., І нині: богород. з неділ. за гласом тропаря мчч. Катизми черг., сідальні неділ. «Ангельський собор”, іпакой, степенна і прокімен 1-го гласу. Єв. Йо. 65 зач.; 20, 19-31. «Воскресіння Христове». Пс. 50, стихира Слава: «Покаяння відкрий мені двері», І нині: «На спасення стежки» і т. д. Канон воскресний і мчч. Катавасія “Відкрию уста мої”. По 3-ій – конд.-ікос і сідал. мчч. По 6-ій – конд.-ікос неділ. На 9-ій пісні – «Чеснішу». По 9-ій – “Свят Господь Бог наш” (3), світильний неділ., Сл.: світил. мчч., І нині: богород. Хвалитних стихир 8: всі неділ., Сл.: стихира євангельська, І нині: “Преблагословенна”. По вел. славослов’ї – тр. «Сьогодні спасіння світу». Відпуст великий з помин. неділ. і апп.
Часи: на всіх часах: тропар неділ., Сл.: на 3-му та 9-му – тропар мчч.; на 6-му – храму. Кондаки: на 1-му та 9-му – Тріоді; на 3-му – мчч.; на 6-му – храму.
Літургія св. Василія Великого: тропар неділ., Сл.: кондак неділ., І нині: богород. Прокімен, алилуя – неділ. Ап. – Євр. 321 зач.; 9, 11-14. Єв. – Мр. 47 зач.; 10, 32-45. Причасний “Хваліте”.
Вечірня: катизми нема. На «Господи, візвав я» – 10 стихир: 4 покаянні Октоїха: (2 із стиховні Вечірні і 2 із стиховні Утрені), 3 Тріоді, та 3 прп., Сл: прп., І нині: богород. за гласом «Слава». Вхід, великий прокімен, глас 8 “Дав єси спадкоємство”. “Сподоби, Господи”. Стиховня Тріоді. По “Нині відпускаєш” співаємо 3 тропарі з поклонами, а “Під Твою милість” без поклону. “Господи, помилуй” (40) й інше, як у часослові аж до кінця 3-го великого поклону молитви св. Єфрема і відразу “Слава Тобі, Христе Боже” та відпуст дня з помин. мч.
Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом
Євангеліє
Мр. 10, 32–45: «Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його поганам; і насміхатимуться з Нього, плюватимуть на Нього, бичуватимуть Його й уб’ють, Він же по трьох днях воскресне».
Важливо вчитуватись у ці рядки, замислюватись над їхнім значенням для нашого життя. Адже коли вдивляємося в життя нашого Спасителя, бачимо, що воно було наповнене різними моментами. Були приємні: Благовіщеня, Народження Христа, Його Преображення, Воскресіння. Але також було багато моментів трудних, коли його заарештували, бичували, плювали, насміхалися… І це все було в житті Христа, нашого Господа.
Подібно і в нашому житті – як каже апостол: «Хто з Христом страждав, той з Христом воскресне» – ми ніколи не зможемо обминути того, через що пройшов Христос. У нас в народі кажуть: «Христос терпів і нам велів». Так як Христос пройшов через зраду, глум, біль, зневагу і навіть був вбитий, так і кожному з нас доводиться переживати щось з того, про що говорить сьогоднішнє Євангеліє.
Можливо, ми відчуваємо несправедливе ставлення, пониження, несприйняття, відкинення – то пам’ятаймо, це не є щось таке, чого б не мало бути в нашому житті. Ми часто сприймаємо такі моменти, як такі, яких би не мало існувати, але і це Бог допускає в нашому житті, значить недаремно. І коли ми вміємо то все прийняти, як з рук Божих, і з Христом пройти всі випробування, то так, як з Христом страждаємо, так і з Христом воскреснемо.
Апостол
Євр. 9, 11–14
«Власною кров’ю, – увійшов раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення».
Ми дуже рідко цінуємо себе і своє життя, інших людей, яких Бог дає нам на нашій життєвій дорозі, ті події, які стаються. Можливо, ми не навчені цінувати те, що ми маємо в житті, не вміємо відчути важливість цього. Кожен з нас, ми самі та наші ближні, дуже цінні для Бога і в очах Божих. За кожного з нас Бог віддав Своє життя, пролив Свою кров.
Якщо ми куплені такою дорогою ціною – безцінною кров’ю Христа – то це свідчення нашої цінності. Тому коли ми не маємо в собі певності, пам’ятаймо, що Бог завжди має певність у нас, якщо віддав за нас Своє життя і пролив Свою кров, значить ми важливі для Нього.
+Венедикт